* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко) * * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки)* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець)* * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз)* * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка)* * * З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град)* * * Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс. (Білка)* * * На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється. (Соняшник)* * * З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари)* * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото)* * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина)* * * Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб) * * * У нашої бабусі Сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, Без води умиється. (Кіт)* * * Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід. (Лисиця)* * * Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?.. (Мама)* * * Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться. (Кропива)* * * Уночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі. (Сова)* * * Хоч я і страшнуватий, Ось палиця в руці, Та як мені прогнати Від проса горобців? (Опудало)* * * Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде, І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде. (Дощ) * * * Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив – Його не займає. (Барвінок)* * * Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба) * * * Ніде не купиш, На вагах не зважиш, Сам здобуваєш, У комору складаєш. (Знання)* * * Неначе паровоз, гуде, Шумить, кипить, і пара йде, Смачний заварює нам чай. Хто ж він такий? От відгадай. (Чайник)* * * Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба. (Кукурудза)* * * У лісі зростав, У столяра побував, В кімнаті оселився, Полотном укрився. (Стіл)* * * Хто завжди правду каже? Який є, таким покаже, І без слів про все рас скаже. На нього дивишся, а себе бачиш. (Дзеркало)* * * Я порою дощовою – Наче дах над головою. При собі мене тримають, А як дощ пройде – складають. (Парасолька)* * * У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем зетесаний. (Олівець)* * * В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть… (Жито)* * * Хто крилатий, гарний, гожий, На красиву квітку схожий, Має довгий хоботок, П’є нектар ним із квіток? (Метелик) * * * У бабине літо Легке срібне сито, Не руками ткане, Летить ось над нами. Що ж це, дитинко? Це - … (Павутинка)* * * Його пожива – це листочки, Домівка – деревце чи кущ. З’являється що травня точно Поважний, симпатичний … (Хрущ)* * * Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук? (Вода)* * * Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні? (Блискавка)* * * Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга) * * * Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … (Хмари)* * * Триколісний друг у мене, Має він кермо зелене. Ще сидіння та педалі… Певно, ви його впізнали? (Велосипед)* * * Всюди проживають, По шість ножок моють, Можуть мати й крила. Але це – не пташки. Дітки, відгадали? Звісно, це - … (Комашки)* * * Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький… Як його ти відірвеш, То штани не застібнеш… (Ґудзик)* * *
Перша стадія взаємодії суспільства та природи тривала близько 2,5 млн. років від появи на Землі перших людей, які належали до виду Homo habilis, до початку пізньо-палеолітичної доби, пов’язаної з поширенням виду Homosapiens (людина розумна). Хоча більш досконала розумова діяльність, вогонь і досить різноманітні знаряддя праці вже дозволяли адаптуватися до різних типів екосистем, не змінюючи фізичної будови тіла. Нечисленні групи людей, озброєні кам’яними знаряддями, органічно «вписувались» як складові елементи у природні екосистеми, не порушуючи своєю діяльністю їхньої динамічної рівноваги. Тому можна вважати, що на цій стадії людське суспільство та біосфера в сукупності являли собою функціонально незамкнену глобальну соціо-екосистему, в якій слабкі антропогенні впливи не могли викликати помітних змін у навколишньому середовищі.
На другій стадії взаємодії суспільства та природи, що тривала близько 40 тисяч років від початку пізнього палеоліту й до кінця
Другої світової війни, тобто до середини XX століття, людство вже відчутно впливало на навколишнє середовище, причому антропогенний тиск на природу неухильно зростав разом із розвитком людського суспільства, з удосконаленням виробничих відносин і знарядь праці. Людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварин і рослин, викликала деградацію природних екосистем на значних площах, але ще не порушила природного кругообігу речовин та енергетичних потоків у масштабах усієї планети, тобто динамічної рівноваги біосфери. Негативна діяльність людей почала викликати зворотну реакцію природи (уповільнену й не завжди адекватну), що створювало певні напруження у взаємовідносинах між людським суспільством і навколишнім середовищем. Отже, можна вважати, що на цій стадії глобальна соціо-екосистема стала частково функціонально замкненою.
У цій стадії можна виділити три етапи: примітивний, протягом якого людина впливала на природне середовище полюванням і рибальством; агрокультурний, коли основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство й землеробство; машинно-індустріальний, у якому провідним фактором руйнування навколишнього середовища стало промислове виробництво.
Третя стадія взаємодії суспільства та природи почалася в середині XX століття після закінчення Другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки й техніки, започаткувавши нову науково-технічну революцію. У цей період нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, пошкодження регенераційних механізмів біосфери, деформації складеного протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціо-екосистеми. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що загрожує стати незворотним і призвести в найближчому майбутньому до такого ступеня деградації навколишнього середовища, що воно стане непридатним для подальшого існування людей.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
