Якою б не була страхітливо руйнівна війна, яким би брудним ураганом не пройшлась вона по Україні, її величезне позитивне значення для історії українського народу безперечне. У цій пожежі, хаосі й крові злились воєдино всі українські землі. І якою б не була, очевидно, напочатку їхня доля тяжкою і трудною, в кінцевому рахунку український народ робить рішучий і неминучий крок вперед. До речі, об'єднання — кінець національному дрібному, другорядне кон'юнктурному, [...несе кінець]. Очевидно, його підставою була розірваність земель і різнобожжя.
А народ увесь в цілому треба поставити над війною. Щоб він у картині був більший за війну, народ радянський, смертю смерть поправший.
Незмірний, неприступний розумінню старої західної душі всеперемагаючий гнів слов'янина зіткнувся на рубежах тисячоліть з холодним методом злочинного германця і, скоряючись уже не тільки рукам полководців, а ніби самому інстинкту життя... (Пропуск у записках), тут бились вороги, здавалось, па тисячу літ вперед, так не жаліли життя і добра. Тут у розжарених небачених тиглях виплавлялася історія нового світу...
Радянський народ весь вихований у прагненні подвигу.
Народ може бути великий у кожен даний момент тільки в одній області. Нема поетів — є генерали, маршали. Бувають епохи художників, бувають і інші епохи, які породжують людей розумних і сильних, надзвичайно мужніх.
Сьогодні ми не належим уже собі. Ми належим війні, яка змінить світ. Ми належим майбутньому, бредучи по коліна в крові, окрашені минулим, якому також ми належим.
...скажіть мені, чому ж не весело стало житися в селі? Чому так почали уникати фізичної праці? Хто прокляв її? Хто заворожив, зневажив? Для чого з людини, що обробляє землю, зняли красу вишивки, покрою, кольору? Чого стала людина землі карикатурою на городського гультіпаку?
мій улюблений урок — світова література. що мені особливо подобається, це те, що він ніби переносить нас в інший час і іншу культуру. перед нами виникають фігури письменників і поетів минулих століть, на сторінках їхніх творів ми бачимо життя і характери людей, які жили колись до нас, яки є представниками інших народів і часів. саме в літературних творах вигадані герої постають перед нами як живі, наповнені своїми думками, почуттями. разом з ними ми переживаємо захоплюючі, а часто і трагічні події, немов стаючи частиною історії.
мені подобається, коли на уроці світової літератури ми дізнаємося про життя самого письменника або поета, про ті події, які підштовхнули його до написання твору. крім цього, мені подобається читання за ролями і складання характеристик героїв. я люблю заучувати красиві вірші про природу або про людей. вірші ніби мені ті почуття, які відчували поети, коли створювали їх.
уроки світової літератури не тільки пізнавальні, вони розвивають вміння правильно і красиво говорити, співпереживати героям, а також відкривають перед нами дивовижний світ подій, в яких ми б інакше не побували, і людей, яких би по-іншому і не зустріли.
