ДО ТЕБЕ, УКРАЇНО, НАША БЕЗДОЛЬНАЯ МАТИ, СТРУНА МОЯ ПЕРША ОЗВЕТЬСЯ. І БУДЕ СТРУНА УРОЧИСТО І ТИХО ЛУНАТИ, І ПІСНЯ ВІД СЕРЦЯ ПОЛЛЄТЬСЯ. ПО СВІТІ ШИРОКОМУ БУДЕ ТА ПІСНЯ ЛІТАТИ, А З НЕЮ НАДІЯ КОХАНА СКРІЗЬ БУДЕ ЛІТАТИ, ПО СВІТІ МІЖ ЛЮДЬМИ ПИТАТИ, ДЕ СХОВАНА ДОЛЯ НЕЗНАНА? І, МОЖЕ, ЗУСТРІНЕТЬСЯ ПІСНЯ МОЯ САМОТНАЯ У СВІТІ З ПТАШКАМИ-ПІСНЯМИ, ТО ШВИДКО ПОЛИНЕ ТОДІ ТАЯ ГУЧНАЯ ЗГРАЯ ДАЛЕКО ШЛЯХАМИ-ТЕРНАМИ. ПОЛИНЕ ЗА СИНЄЄ МОРЕ, ПОЛИНЕ ЗА ГОРИ, ЛІТАТИМЕ В ЧИСТОМУ ПОЛЮ ЗДІЙМЕТЬСЯ ВИСОКО-ВИСОКО В НЕБЕСН МОЖЕ, СПІТКА ТУЮ ДОЛЮ. І, МОЖЕ, ТОДІ ЗАВІТАЄ ТА ДОЛЯ ЖАДАНА ДО НАШОЇ РІДНОЇ ХАТИ, ДО ТЕБЕ, МОЯ ТИ УКРАЇНО МИЛА, КОХАНА, МОЯ БЕЗТАЛАННАЯ МАТИ! Згадай визначення художніх засобів.

Я б хотів бути  Федьком халамидником . Федько це син бідного робітника ,
хоча його батько бив його за непослухи но він мав доброту і милосердя .
Він забирав іграшки у дітей і пізніше одавав .  Він був  бешкетником , ну це незаважало йому бути добрим до оточуючих .Федько, відчайдушний і сміливий, не побоявся по крижинах перебратися з одного берега на інший. Толя захотів і собі похизуватися перед хлопцями. Федько не байдужий до чужого нещастя, він благородний, готовий прийти на виручку.  Толя навіть не подякував Федьку за те, що той врятував його від смерті

 

Міф про перший день творіння Землі (так думали саме українці)

В ньому розповідається про мишу і горобця, які засіяли разом просо, та коли збирати — не помирилися, через це усі птахи зі звірами билися і птахи подолали звірів. У цій війні тільки один Птах лишився. Він запитав дозволу у Чоловіка, щоб той дав йому бика з'їсти, а потім попросив донести його до птахової хати. За це Птах дав Чоловіку «царствечко» у золотому яєчку із наказом не відкривати його посеред села, лише у полі. Чоловік не послухався і розкрив яйце посеред шляху, а відтіль ярмарок вискочив. Один подорожній допоміг Чоловіку ярмарок той зібрати і закрити у яєчко... У цьому міфі світ вийшов з яйця, подарованого людям Птахом.

 

 

Чому буває сумне сонце

Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб.  Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й повела до хати. Сонце попросило брата, щоб той пішов замість нього на небо хоч на день. Хлопець погодився, вдягнув ризи й поліз на небо. Там він усе потрощив, поперекидав, набив вітра та мороза, що перешкоджали йому в дорозі. Потім забрав сестру та й утік разом із нею. 
Сонце, побачивши безладдя на небі, так розсердилось, що цілий тиждень не показувалося людям.