Тема “Блакитна дитина” – Прагнення добра і справедливості. Ідея “Блакитна дитина” – Вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших. Основна думка “Блакитна дитина” – Тонке відчуття краси і природи, її благотворного впливу на людину, вміння цінувати дружбу. Головні герої “Блакитна дитина”: Мати, Толя, Ванька, Директор школи, Федько, Домна Данилівна, Вчитель фізики Юрій Сергійович, Василь Гаврильченко, Анжеліка Михайлівна, Кім, Марія Федорівна, Михайло Семенович. Жанр: автобіографічна повість “Блакитна дитина” — це чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослого письменника про реальне власне дитинство з його позитивом і негативом. Звісно, в повісті гармонійно поєдналися серйозне та іронічне. “Блакитна дитина” сюжет А.Дімаров написав у “Блакитній дитині” про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина – “янгол “, якого приводять у приклад сину автора. Але той був звичайним хлопцем, в якого була велика кількість пригод. Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально. Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився. Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім до й одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі. Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям – ось про що цей незабутній твір.
Блакитна дитина — це янгол, яким змалювали батька в дитинстві мати й бабуся. Насправді він був звичайним хлопцем, і в його шкільному житті було багато пригод — веселих і не дуже. Батько згадує, яким він був у віці свого сина, й краще розуміє свою дитину.
Окрім бешкетів та розваг, Толик помічає у житті важливі речі й цінує їх: вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, почуття гумору.
Объяснение:
Вот
Євген Гуцало "Лось"
1. Великий звір.
2. Стара гілляка.
3. Неясний страх.
4. Улюблена галявина.
5. Схід сонця.
6. До річки.
7. Занурення.
8. Не вирватись.
9. Згадка про вовків.
10. Два злопчаки.
11. Розсудливість і відвага.
12. Порятунок.
13. Постріл.
14. Дядько Шпичак.
15. Розмова хлопчаків із дядьком.
16. Страх розплати.
17. Хотілось вірити, що оживе.
Інша кінцівка до оповідання "Лось".
Лось востаннє озирнувся, хитнув рогами, дякуючи хлопцям за порятунок. Він ішов, шкультигаючи, до лісу. Із задоволенням дихав на повні груди свіжим повітрям. Чув потріскування знайомої гілляки, яка вже не була страшною. Адже він щойно врятувався з крижаного полону, набагато страшнішого за тріскуче гілля. Він знав, що завтра буде зустріч нового світанку. Такого жаданого, як ніколи в його житті.
