ОбъТема: поетична розповідь про стежину в рідному краю до рідної оселі
Головна думка: «живе у серці стільки літ ота стежина в нашім краю»
Ідея: уславлення любові до рідної землі
Проблематика: батьківщина і чужина
Жанр: пісня
Художні засоби
Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».
Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».
Метафора: «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»
Повтори (рефрен, приспів): «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Дощами …»
Повтори (тавтологія): «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».яснение:
Я вважаю що так, тому що Соломія і Остап були дуже сміливими. Вони не побоялися пана, катувань і втекти з села, од неволі. Справа в тім, що в часи життя героїв шляхетні люди були головними, а всі інші - кріпаками. Без волі, життя і прав. Це настільки не подобалось Остапові(його до того ж хотіли віддати в рекрути), що він вирішив втекти. Саме цей приклад свободолюбивості і повинні брати українці. Соломія, кохана Остапа, вирішила піти за ним, не змогла жити без нього. Така сила кохання трапляється не в кожного і знову ж таки це і є приклад для людей. Їхня жага до життя, витривалість Соломії, коли плавні загорілися, і десь там, невідомо де був її коханий. Вона не піддалася паніці і змогла врятувати їх обох. Намагалася врятувати і Остапа, коли його ув'язнили. А Остап після її смерті пам'ятав про неї, не було ні дня без цього. Я вважаю, що Остап і Соломії це великий приклад для всіх народів 21 століття
Объяснение:
