Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі…Завжди, читаючи або слухаючи вірші, я згадую ці слова відомої української поетеси Ліни Костенко. Адже справді, віршовані рядки ти сприймаєш як прекрасну музику і, здається, фізично відчуваєш, як вони торкаються твоєї душі, найпотаємніших її струн…Поезію створюють люди незвичайні. В них своєрідне бачення світу, оригінальне сприйняття, а головне – здатність співчувати й допомагати людям. Власні почуття крізь світло своєї душі вони несуть нам у віршах. їхніочі відкриті для всього прекрасного, а серця – великі й людяні.Тому що не можна бути справжнім поетом без любові до людства.Наші бажання, помилки і прагнення – все в поезії. Саме тому деякі вірші не можна читати без сліз – бо поет ніби висловлює твої власні думки.
Однакових поетів не буває, як не буває однакових людей. Кожен із нас – особистість, у кожного свій біль, свої радощі та свій шлях. Але є те високе, духовне, що об’єднує нас усіх, – любов і віра.А поезія – найкращий іб у чарівній, неповторній формі передати людям музику дивовижних почуттів, достукатися до душ, які ще, можливо, сплять у невіданні, зробити людину духовно вищою, красивішою, гармонійною.
Объяснение:
усна народна творчість завжди була й залишається невичерпним джерелом натхнення письменників. ось і олександр олесь за мотивами народних казок, легенд, билин створив чудову драму-казку «микита кожум’яка», головним героєм якої є справжній богатир.
микита кожум'яка - герой народної казки часів київської русі, записаної в кількох варіантах в різних областях україни, білорусі та росії. у найбільш повних варіантах (білоруських і українських) написана розповідається про те, як змій біля києва змушував складати данину живими людьми, а врешті став домагатися, щоб князь дав йому свою дочку. вона була віднесена змієм, який, полюбивши її, тримав в ув'язненні. дізнавшись від змія, що він боїться тільки однієї людини - микиту (або кирила) кожум'яку - вона з голубом відправляє лист до батька з проханням відшукати цього богатиря і спонукати його битися зі змієм. коли послані князя увійшли в хату кожум'яки, зайнятого своєю звичайною справою, він від несподіванки перериває 12 шкур. на прохання князя битися зі змієм він спочатку відмовляє. не можуть його вблагати і послані князем старці. тільки плач присланих князем дітей зачіпає серце микити. обмотавшись прядивом і обмазавшись смолою, щоб стати невразливим, богатир б'ється зі змієм і звільняє княжу дочку.
урочище поблизу києва, де жив богатир, стало з тих пір називатися кожум'яки.
інший варіант говорить, що змій, побитий микитою кожум'якою, благає його про пощаду і пропонує розділити з ним землю порівну. микита запрягає змія і проводить борозну від києва до чорного моря; потім, почавши ділити море, змій тоне.
є ще легенда про заснування міста переяслав. налетіли якось на поселення печеніги. серед кочовиків був один непереможний витязь. став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герц із поганином. жорстокий був двобій. і здолав хлопець печеніга, чим й «перея славу» собі. на честь цієї перемоги місто почали називати переяславом.
