Цілителька лікувала людей
«Наділила Любаву доля хистом великим, вміла дівчина лікувати людей»
Безстрашна, смілива
«Підвела Любава голову, і не було на її лиці ні страху, ні відчаю»
Не погодилась допомагати чужинцям, ненависна до ворогів
«Не боюся я твоєї кари, а лікувати вас, чужинців, не буду! Ні тебе, ні твоїх васалів!»
Любить людей, співчутлива, готова допомагати
«Не так страшно Любаві помирати, як жаль їй людей»
Хвилюється про ближніх
«Хто ж лікуватиме їх, від хвороб рятуватиме?»
Любить природу, віддає їй свій хист до лікування
«Трави мої шовкові, квіти мої веселі, візьміть мою силу цілющу»
Готова до самопожертви, нескорена
«Беріть мою силу цілющу, бо мені вже нічого не тр
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арешту й заслання (1847 — 1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським пануванням України. З потрясаючою силою виявлена любов до України зокрема в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову», що завершується словами:
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!
