Цьогорічна зима зачаровує нас своїм щоденним білосніжним покривалом, дарунками морозної свіжості повітря та можливістю насолоджуватися безвітряними днями.
З кожним наступним днем, на зміну довгим і темним вечорам, приходять сонячні ранки. Королева Зима поетапно і ніжно передає сезонну естафетну паличку заквітчаній дівчині Весні.
Приємно гати таку гармонію взаємовідносин між порами року, яку, на жаль, так часто ми забуваємо підтримувати у наших людських відносинах.
Объяснение:
Морозні зимові деньки розташовують до прогулянок нітрохи не менше, ніж теплі літні. Природа ніби засинає, але сон цей не звичайний і буденний, а чарівний, повний казок і загадок. За кожним поворотом чекаєш знайти крижаний замок, в якому живе чарівниця – хуртовина, кожне дерево – зачарований велетень. Як утриматися від бажання доторкнутися до таємничого дива зими?
Цієї зими ми з друзями їздили кататися на лижах в ліс, і я хочу розповісти про цю дивовижну прогулянку.
В останні кілька років зими в нашому краю були теплими і малосніжними. Але цього разу природа, мабуть, вирішила надолужити згаяне. Ще в середині грудня почалися рясні снігопади, а до січня на вулиці встановилася рівна погода: легкий морозець, яскраве сонечко і дивовижне безвітря.
Одним чудесним зимовим ранком ми з друзями вирішили відправитися в ліс, щоб покататися на лижах. Була неділя, але прокинулися ми рано, щоб вдосталь нагулятися. На збори пішло небагато часу: рюкзаки були зібрані з вечора, і нам залишалося лише одягнутися тепліше та взяти лижі.
Найближчий лісок розташований не так далеко від міста, але люди в ньому бувають нечасто. Коли ми підійшли до узлісся, перед нами відкрився казковий краєвид. Сніг вкривав землю, дерева і невеликий ярок. Не було видно жодної стежки, ніби в цих місцях ніколи раніше не ступала нога людини. П’ять хвилин ми мовчки стояли і милувалися виглядом.
Объяснение:
