Знайдіть і прочитайте рядки, які передають стривожений стан Шпичака.

Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...

        Пропоную дібрати такі цитати до образу Марусі Богуславки:

1.      Маруся є полонянкою: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка».

2.      Здатна на подвиг заради свого народу: «То буду я до темниці приходжати,  Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».

3.      Добра душа: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники!  Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте».

4.      Пам’ть про батьків та рідну землю: «Та нехай мій батько добре дбає, Грунтів, великих маєтків нехай не збуває».

5.      Не бажання повертатися додому: «Бо вже я потурчилась, побусурменилась,  Для роскоші турецької,  Для лакомства нещасного»