яяни:Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». Але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються.
пастушок:Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: — Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.
І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.
— Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир2 наповнений самоцвітами.
-Добий день, Карпо. Ви дуже сміливий і розумний? Чи шкодуєте ви про вашу подорож.
-Ні. Тому що я дізнався про зовсім новий світ. познайомився з розумними і сильними запорожцями. навіть сам отаман у них втілення чистосердечності і доброти.
-Чому ви думаєте люди забули про запорожців?
- Тому що Січ зачарована. І ніхто вже багато років не маввід них ніяких звісток.
-Щоб ви могли зробити для запорожців?
-Коли я повернуся з Січі, я завжди буду розповідати людям про героїчні вчинки запорожців. Таким чином про них ніколи не забудуть і їх буде поважати кожна людина з патріотичним серцем.
