1. Дівчина з балади ,,Причинна" «сумує, воркує, білим світом нудить», наче:
а) ластівка; б) синичка; в) голубка; г) солов’їха.
2. Русалки балади,,Причинна" знову поверталися до води, коли:
а) загавкав собака;
б) піднявся вітер і розпочався дощ;
в) закукурікали півні;
г) закувала зозуленька.
3. Які тропи використано в цьому уривку Широкий Дніпр не гомонить, / Розбивши вітер чорні хмари, / Ліг біля моря одпочить?
а) Епітет і метафору;
б) метафору та алегорію;
в) алегорію та порівняння;
г) порівняння та гіперболу.
4. За народною уявою, русалки — це дівчата або жінки, які:
а) не дотримувалися заповідей Бога;
б) були прокляті матерями;
в) під час купання втопилися;
г) зрадили чоловіків.
5. Міфічні істоти вилізали вночі з Дніпра не берег у баладі «Причинна» , щоб:
а) згадати своє життя, коли вони були людьми;
б) погрітися під місячним сяйвом;
в) зустрітися з ворожкою;
г) побачити і залоскотати козака.
6. Народ поважає Основ’яненка у творі«До Основ’яненка» за те, що він:
а) міг яскраво відтворити картини природи рідного краю;
б) надавав матеріальну до бідноті;
в) мав співучий голос;
г) із захопленням розповідав цікаві пригоди і бувальщини.
7. Художні засоби, використані поетом у реченні Слава не поляже, / Не поляже, а розкаже, / Що діялось в світі.
а) епітет і анафора; б) повтор і метонімія; в) метафора і гіпербола; г) повтор і метафора.
8. Славу України, на думку Т. Шевченка у творі«До Основ’яненка», містять:
а) кургани; б) пісні українські; в) літописні трактати; г) твори політичного спрямування.
9. Голосною, правдивою, без хитрої мови називає поет у творі«До Основ’яненка»:
а) пісню; б) історію рідного краю; в) козацьку традицію; г) Московщину.
10. Укажіть троп, яскраво виражений в уривку:А весною, мов на диво, / На мене дивились:
а) гіпербола; б) порівняння; в) метафора; г) алегорія.
11. Описуючи гори Кавказу(,,Кавказ") , поет звертає увагу читача на те, що вони:
а) надто високі; б) засіяні горем; в) дуже старі; г) дивують своєю красою.
12. З питанням «Коли вона прокинеться?» письменник звертається у творі ,,Кавказ" до:
а) справедливості; б) долі людської; в) свідомості кавказців; г) совісті гнобителів.
13. Народ уславлюватиме бога у творі ,,Кавказ" у разі, якщо він його:
а) духовно збагачуватиме;
б) захистить і заспокоїть;
в) звільнить від поневолення;
г) шануватиме у своїх молитвах.
14. Війна — це не тільки смерть «людей муштрованих», але й(,,Кавказ"):
а) голод; б) сльози; в) хвороба; г) розчарування.
15. Поет у творі ,,Кавказ" возвеличує не тільки «лицарів великих», але й:
а) гори Кавказу; б) Бога святого; в) батьків загиблих; г) тогочасну історичну епоху.
16. Характеризуючи правду, Т. Шевченко у творі ,,Кавказ" обурено проголосив, що вона:
а) закута в кайдани; б) кров’ю полита; в) п’яна; г) химерна і підступна.
17. Стародавнє місто, яке згадує Т. Шевченко, розпочинаючи поему( розділ«Передмова») :
а) Єгипет; б) Стамбул; в) Вавілон; г) Кафа.

18. Свій твір «Гайдамаки» письменник присвятив людині, яка безпосередньо брала участь у його викупі з кріпацтва( розділ«Передмова») :
а) В. Григоровичу; б) К. Брюллову; в) В. Жуковському; г) І. Сошенку.
19. Ліричний герой поеми «Гайдамаки» буде «Білолицему» ( розділ«Передмова») :
а) розповідати цікаві пригоди з власного життя;
б) сповідувати власні гріхи;
в) писати твори про героїчне минуле;
г) співати думу.
20. Митець не може визначити меж для( розділ«Передмова» «Гайдамаки») :
а) творчих здібностей кобзарів;
б) краю;
в) світла;
г) духовного збагачення кожної віруючої людини
21. Звертаючись до гайдамаків поема «Гайдамаки», поет пропонує їм( розділ«Передмова») :
а) вирушити на пошуки долі;
б) згадати славне минуле;
в) осмислити власну життєву мету;
г) згадати козацькі літописи.
22. Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді(«Гайдамаки» розділ«Передмова») :
а) гетьманів; б) сотників; в) панів; г) отаманів.
23. Ляхи у поемі «Гайдамаки» порівнюються із(розділ «Інтродукція»):
а) жорстокими псами; б) вельможною панею; в) чорними воронами; г) смердючим болотом.
24. Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати» «Гайдамаки» (розділ «Інтродукція»):
а) Сигізмунд-Август; б) Генріх Валуа; в) Станіслав Понятовський; г) Стефан Баторій.

Відповідь:

Період 20-30-х рр. XX ст. харак­ теризувався наявністю надзвичайно

гострих дискусій у сфері драматургії,  що мали не так естетичний, як

політичний характер.

На початку 20-х рр. XX ст. діяло 74 професійні театри, чис­ленні самодіяльні театри на периферії та пересувні робітничо-селянські театри, що спеціалізувалися на агітках, прославляючи месіанізм пролетаріату. У Києві 1918 р. функціонували Держав­ний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Дер­жавний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса.  

Професійний театр 20-30-х рр.  XX ст. розвивався за двома напря­ мами, які умовно можна окреслити   як «психологічний» та «експериментальний». «Психологічний»  мимоволі асоціювався з театром  імені І. Франка, керованим Гнатом  Юрою, а «експериментальний» — з  театром «Березіль», який очолював  Лесь Курбас.

1922 р. керова­ний Лесем Курбасом Київський драматичний театр перейменовано на «Березіль», 1926 р. його перевели до Харкова, тодішньої сто­лиці України. Народившись і розквітнувши на хвилі національ­ного відродження, театр узяв собі назву «Березіль» — тобто березень, перший місяць весни, ставши «за справжню весну укра­їнського театру», «Березіль» власне був і театром, і мистець­кою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно- громадську роботу, організувавши творчі майстерні на периферії (Бориспіль, Біла Церква) та в Києві, де проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру.

Лесь Курбас намагався  створити так званий «театр дії»,  який, на відміну від «психологічно­ го» театру, спирався на активну по­ зицію глядача. Це мав бути театр, що  втілює на сцені найскладніші твори з  усесвітньої драматичної творчості.  Крім того, Л. Курбас намагався пере­ дати засобами театрального мистец­ тва трагізм нового життя та націона­ льні прагнення українського народу.

.

Драматургія:

Для драматургії 20-30-х рр. характерним було взаємопроникнення ознак різних жанрів: трагікомедія ("Народний Малахій" М.Куліша, "Княжна Вікторія" Я.Мамонтова). Особливе місце у драматичному жанрі посідає фантастична п'єса, що тяжіє до антиутопії: "Марко в пеклі", "Майстри часу" І.Кочерги, "Радій" М.Ірчана, фантастична драма "Дума про Британку" Ю.Яновського.

Основоположником новітньої української драми став М.Г.Куліш, що першим серед драматургів свого покоління прийшов до психологічного письма, створив модерну драму українського революційного відродження. Біля витоків української модерної драми стояв і Я.Мамонтов. Його драматичні етюди, ліричні драми, п'єси романтичного, символістичного забарвлення йдуть від традицій О.Олеся та В.Винниченка.

Драматургія 20-30-х років чітко розподілена на 2 періоди: до 1934 р. і після нього. Її розвиток було штучно перервано, традиції були кинуті в забуття.

Пояснення:

керівники театру: Лесь Курбас, Гнат Юра, Панас Саксаганський.

Драматурги:  М.Куліш, І.Кочерга, І.Дніпровський, К.Буревій., Спиридон Черкасенко. Яків Мамонтов.

ответ:Протягом багатьох віків поети та письменники уславлювали у своїх творах образ української жінки та дівчини. Не обминув його і відомий український митець І. Котляревський. Справжньою перлиною літератури стала його  п`єса «Наталка Полтавка».

Головна героїня п`єси, Наталка, ніби  узагальнила у собі всі найкращі риси жінки, стала ідеалом національного характеру, гармонійно поєднала у собі зовнішню красу і багатий духовний світ.

Наталку показано як добру, ввічливу та чесну дівчину. Недарма про неї по селу кажуть: «Золото – не дівчина!».  Вона погоджується на шлюб з нелюбом лише тому, що не хоче завдавати прикрощів матері. Та кохання своє дівчина забути не може, хоча мати й каже, що Петро не повернеться. Адже Наталка вірить, що хлопець таки прийде, заробивши грошей на весілля. І лише те, що пройшло вже чотири роки та ще постійні нарікання матері змушують дівчину погодитися на нерівний шлюб. Але як тільки коханий повертається, Наталка розриває заручини з нелюбом. Делікатно, але наодріз проста бідна селянка відмовляє пану возному, пояснивши, чому вони не пара. Це характеризує її як сильну особистість, яку не лякають ні людський осуд, ні непорозуміння з матір`ю – заради кохання вона ладна подолати все.