Напысаты твир на тему я люблю черлидинг

Кожен в своєму житті мріяв про улюбленця. У когось це котик Мурчик, а у когось папужка Васько. В мене дома живе рибка на ім'я ...(вставте будь яке ім'я, яке вам до вподоби). 
... живе у своєму невеличкому акваріуму. Там в неї навіть є свій замок! Звичайно, декоративний. Коли вона хоче відпочити, запливає саме в нього. Сама риба має рідку породу під назвою аравана. Мені її подарував мій дядько, який приїхав з Америки. ... дуже гарна, хоча і має дивну зовнішність. Вона білого кольору, і її луска чудово переливається різними кольорами райдуги, як тільки хазяйка цієї, наче залізної броні, ворухнеться. Очі у ... не дуже великі і також білого, або навіть сіруватого відтінку. Що кумедно, так це те, що вони у неї біля самого верху голови. Виявляється, що в природі вони часто випригують з води, що б впіймати комаху. Вся її форма продовгувата та має досить не звичайний вигляд. Ви бачили коли небудь білий банан? Ні? А шкода, адже саме так можна описати цю породу. 
Часом ... припливає до свого замку та наче пригортається до нього. У такі миті здається, наче це білий сніжок пробрався скрізь воду і вкрив самотньо стоячий замок. Зазвичай таке буває у дощові дні. А в сонячний день ... під променями сонця виглядає, як вечірня райдуга. Вона повільно та поважно рухається у своєму царстві, рухаючи плавниками. Обожнюю гати за своєю улюбленицею! 
Коли мені сумно, я також дивлюся на ..., а вона, наче знаючи, що мені сумно поглядає на мене у відповідь. Це дає мені не аби який заряд енергією! А у особливі для мене моменти рибка ворушить своїми незграбними плавниками і стає схожою на жителя іншої планети! Це також дуже кумедно.Я з упевненістю можу сказати, що люблю свого улюбленця, як ніхто інший! 

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.