Слова епіграфа – із Нового Завіту, належать апостолові Павлу, який писав
послання до римлян відразу після розп’яття Христа.
Любов Пономаренко – письменниця ХХ століття – продовжує переконувати
читача в тому. що треба любити своїх ворогів, а зло перемагати добром.
(Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківці, що на
Чернігівщині. У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут
імені Миколи Гоголя. Працювала вчителем російської мови та літератури, в редакції
газети.
З 1987 року мешкає на Полтавщині в місті Гребінка. Працює власним
кореспондентом Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».
Твори письменниці друкувалися в багатьох газетах та часописах, також
друкувалися за кордоном – в Німеччині та Японії.
Автор книг новел, оповідань та повістей «Тільки світу» (1984 р.), «Дерево облич»
(1999 р.), «Ніч у кав’ярні самотніх душ» (2004 р.), «Портрет жінки у профіль з
рушницею) (2005 р.).
Письменниця – лауреат літературних премій:
Міжнародної імені Олеся Гончара (2000 р.);
Всеукраїнської «Благовіст» (1998 р.);
Обласної імені Панаса Мирного (2005 р.).
- 1999 року вийшла друга збірка прозових творів під назвою «Дерево облич».
Туди і увійшов твір «Гер переможений». Написаний він на основі справжніх
фактів. У містечку Гребінка, де письменниця зараз живе, багато будинків після
війни побудували полонені німецькі солдати. Це розповідь про одного з них.
Війна – страшне явище. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на
долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, не легша була доля дітей,
жінок, стареньких, які залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду і холоду.
Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і насправді. Тільки дорослі тут дуже красиві, а діти милі і привітні. І головне — тут немає страху, немає пригноблення, холоду і голоду.
Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Недалеко від них знаходиться країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство на мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя і свободу поневолених злим лицарем людей. Він вбиває жорстокого Като і визволяє з неволі жителів, які ніколи раніше не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини і трави, дерева і гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой вгамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що пронизав груди Като.
