Не розумію, як можна не любити країну, у якій ти народився й зростав, у якій вперше покохав і вперше пробачив, у якій зустрічав і прощався. Не розумію. Батьківщина — це те, що наймиліше людському серцю, це одна з найбільших цінностей, яку не можна вибрати, адже вона дарована кожному Богом. Я поважаю свою країну, відчуваю її у своєму серці, тому й маю право назвати себе справжньою патріоткою.
Поняття «патріотизм» має для кожного своє суб’єктивне значення. Ми часто зустрічаємо це слово в загальному вжитку, а особливо зараз, коли Україна переживає складний період своєї історії й потребує особливої уваги та любові. Особисто я вважаю, що любити свою державу — це і є справжній патріотизм. Він проявляється в нашій вихованості й повазі, у спогадах і переживаннях. Бути патріотом — означає бути відданим громадянином своєї держави. Жити, працювати на благо своєї країни також є проявами почуття патріотизму. Адже лише пересічні жителі можуть створити або значно покращити імідж держави, лише вони можуть втілити мрії в реальність, чим можуть покращити не лише свій рівень життя, а й рівень цілої країни. Патріот — це людина, яка віддано служить ідеї. Патріот — це той, хто розуміє проблеми своєї держави й за жодних умов не покидає її. Патріот — це закоханий. Чесно, я не розумію, як можна не бути патріотом країни, в якій ти народився. Адже Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду, це земля твоїх батьків, до якої ти ніби прив’язаний невидимими ниточками, це вся твоя історія. Це не тільки земля, на якій ти проживаєш, а й уся та духовна спадщина, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Тож, як на мене, бути патріотом означає любити свою Батьківщину. Любити її віддано, чесно, по-справжньому й назавжди…
По мнению китайских исследователей, историю народа можно изучать по смыслу как народных, так и авторских песен. С этим нельзя не согласиться, поскольку украинская песня, которая своими корнями достигает в седую древность, — это гениальная поэтическая биография нашего народа. Во все времена человеческого бытия песня была частицей человеческой жизни, непочатым источником воодушевления, творением гения народа, дивом из дива мира.
Жизнь каждого человека начинается из песни, которая льется из материнских уст. Нежные, задушевные мамины песни сопровождают весь человеческий род.
Среди народных песен наиболее известные исторические и обрядные. Песня историческая была в кровавых сечах, в походах, по всем дорогам казацкой славы. Отобразила трудную судьбу, высказывая протест против барщины и крепостничества, солдатчины, и унижения. Обрядовые песни — колядки и щедривки — поэтическим словом прославляли трудового человека, отвлекали его мысли от будничных проблем. А весной, когда все оживало вокруг, когда красота природы беспокоила чуткие молодые сердца, над украинскими селами звучали веснянки. В этих песнях объединялась радость с тихой грустью. За весной наступало
русальное воскресенье, а дальше — подготовка к свадьбе. Дошли к нашему времени и купальские и жатвенные песни. Они преисполнены бодрым расположением духа, привлекательностью, мечтами о благосостоянии, любовью к природе. Среди народных песен щемят и беспокоят душу лирические песни, которые сопровождают молодых под венец.Среди поэтов-песенников большое слово, безусловно, принадлежит И. Франко, который с молоком матери вобрал в себя любовь, которая проявила себя в его зрелой поэзии. Поэзии сборника каменщика «Увядшая листва» привлекли внимание композиторов и зазвучали на всю страну «Красная калина, чего в лузе гнешься?», «Почему являешься мне во сне?», «Ой ты, девушка, из ореха зерно» и прочие.
Многие стихи Н. Вороного тоже положены на музыку. Его поэзия никогда не оставляла читателей равнодушными. Волшебство стихов Вороного не в словах, а в музыкальности каждой строфы, каждой строки. Эта музыкальность, которая смущает, захватывает, беспокоит. В поэзии В. Сосюры, все будто обычное, размеренное, традиционное. Рассказ плывет тихо, спокойно. А душа переполняется непостижимым чувством, что дух захватывает, когда слышишь эти стихи.
