Создать продолжение фильма "Назар Стодоля"

«життя — бо ваше вже, а не моє. а тільки я так скажу вам на прощання. не з тієї пляшки наливаєте. п’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. марно п’єте. це, хлопці, не ваші напої. це напої бабські. а воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. ото ваше вино. а жаль — це не ваше занятіє. жаль підточує людину, мов та шашіль. перемагають горді, а не жалісливі! » у цих словах діда платона виражена основна думка твору. у такий спосіб довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир петро колодуб, від імені якого ведеться розповідь. для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через десну стала справжнім духовним очищенням. тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». завдяки цьому вогню, що викресав дід платон, тепер він, капітан колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть». найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. платон і савка гинуть, потопивши посеред десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. образи дідусів платона і савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.  Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.   Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.  Наш народ зберігає традиції та моральні цінності у своїх великих родинах. Вони гарно передані у піснях. В наших піснях мрії та надії, сподівання. Багато чудових віршів, які покладені на музику, стали улюбленими піснями. Їх виконують на концертних площадках, весіллях, забавах або вона просто звучить для душі.  Душевна пісня завжди супроводжувала, супроводжує та  буде супроводжувати кожного з нас у житті.