#Дорога Поліанно , я читала чудовий твір з твоєю участю , який мені дуже сподобався ! У ньому ти дуже співчутлива та весела , та майже ніколи не засмучуєшся . Навіть коли ти потрапила під колеса машини , ти була оптимісткою . Ти завжди до ншим , навіть якщо це витрачало твій час . Як тобі це вдавалося ? Як ти завжди залишалася такою щасливою ? Розповісти мені , як тобі жилося при травмі , це дуже боляче ? # Ти є дуже гарною дівчинкою , яка завжди є щасливою ! На твою честь робили справжні " групи " навіть у тюрмах ! #Ну все , мені вже потрібно йти . Бувай !
1.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті. 2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
