Коли я читала "Божественну комедію", мені здавалося, що все це я бачу своїми очима, разом з Данте.Я разом з ним боялася жахливих демонов.Но я переживала за грішників, тому що їх мучення, по-моєму, не відповідають їх гріхам при житті.
Мені запам'яталися кілька епізодів і героїв з "Комедії". Це трагічна історія Франчесці і Паоло, схожа на любов Ромео і Джульєтти, і Улісс (Одіссей), який, навіть страждаючи в пеклі, виглядає як справжній чоловік-сильний, сміливий, допитливий.
Данте робить розповідь про грішників пекла дуже реалістічним.Он використовує звичайні слова, які описують його страх чи гнів, а порівняння загробних сцен з реальними, повсякденними роблять його поему страшніше і нагляднее.Так, наприклад, бісів, топлячи грішників у котлах з розплавленої смолою, Данте порівнює з кухарями, які спритно діють ополониками.
Данте-ненеупередженість людина, і він поміщає в пеклі всіх своїх політичних супротивників, деякі з яких навіть були ще живі в той час! Це, наприклад, ворог Данте Фаріната дельї Уберті, чия могутня і непохитна муками душа викликає повагу і Данте, і всіх читачів .
Мені здалося, що люди не так вже сильно змінилися за минулі століття: ми і сьогодні любимо і завдаємо біль, боремося, зраджуємо; люди кінчають із собою, заздрять, п'ють і багато едят.У всіх нас є свої недоліки і порокі.Но можливість побачити своє відображення у старовинній "Комедії" італійця Данте Аліг'єрі допомагає зробити висновки і спробувати стати трішки краще.
