Пусте поле. Лиш здалеку видніється фігура хлопчика, який ледве доходить до свого дому. Це був Климко. Ззаду себе він почув крики. Біг чоловік ві німця. Климко відвів чоловіка в безпечне місце і почув знайомий голос того самого німця... Німець направив рушницю на Климка і вистрілив. З хати вже вибігає найкращий друг Климка і його вчителька. Останнім що почув майже вбитий хлопчик це голос Захара і після цього заснув назавжди. Видовище було трагічне. Я впевнена(-ий), що після цього Климко потрапив в рай і допомагає людям навіть з небес, так само як допомагав і на землі...
Гармонізація взаємовідносин людини і природи цінна не тільки у власне екологічному значенні. Вона важлива також і для розв’язання інших проблем. Екологічно виправдані рішення є в той же час і соціально — позитивними, остільки, оскільки сама людина і суспільство загалом є частиною природи в широкому значенні слова.
Завдання гармонізації відноситься до тих ще далеких етапів розвитку взаємодії людини з природою, коли в противагу нинішньому глибокому конфлікту з природою буде створена реальна основа для єдності людини з природою. Але ми не маємо права нехтувати навіть віддаленою перспективою, залишати її без уваги заради невідкладних сьогоднішніх проблем. І тут є що сказати філософу. Він, в противагу колишнім ідеям "боротьби з природою" може висувати якщо не програми гармонізації відносин з всіма живими істотами на землі, то щонайменше продумані ідеали етично зрілих, духовно осмислених відносин зі світом.
Філософія здатна внести чималий внесок в підготовку інтелектуально — психологічного клімату для прийняття і втілення таких ідеалів, стимулювати творчий пошук безконфліктних форм взаємодії з природою і поступового пом’якшення існуючих жорстких установок по відношенню до природи.