Звуків дуже е багато,
У природі все звучить.
Свище вітер, грім завзято
В темнім небі гуркотить.
Навесні співає пташка
І струмочок жебонить.
Джміль гуде, дзвенить комашка,
Все по-своєму звучить!
Знайте всі, мої шановні,
Не забудьте це, бува:
У людей є звуки мовні,
Що складаються в слова.
Звуки, зібрані у слово
Ще в далеку давнину,
Утворили рідну мову
Українську чарівну.
Надія Красоткіна.
Чим люди почали користуватись у спілкуванні раніше — звуками чи буквами? Поясніть.
• Поясніть відмінність між звуком та буквою.
Нас оточує безліч природних звуків: шум вітру, шелест гілля й листя, дзюрчання води, щебет пташок, дзижчання комах, гуркіт автомобілів, шум кроків тощо. Такі звуки утворюються механічним коливанням повітря. Кількість звуків у природі не обмежена.
Усне спілкування між людьми здійснюється за до звуків мовлення. Такі звуки утворюються складними рухами органів вимовляння.
Наша мова звукова. Слова складаються зі звуків.
Звук — найменша неподільна одиниця мови та мовлення.
Як і будь-які звуки, звуки людського мовлення є результатом коливання повітря, що сприймається слухом. Звуки саме людського мовлення вивчає розділ науки про мову, який називається фонетика.
Щоб передати, як звучить слово, використовують звукопис. Кожен звук у такому записі позначають узятою в квадратні дужки літерою. Наприклад: [а] [у], [о], [д], [м], [ш].
Слова передають звукописом так: [клас], [сл о в о]. Позначення місця наголосу є обов’язковим.
217. Вимовте вголос подані звуки. Чи означає щось окремо взятий звук? З поданих звуків утворіть якнайбільше слів. Вимовте ці слова.
[о], [р], [и], [а], [м], [т]
Чи залежить значення слова від порядку звуків? Свою думку підтвердіть прикладами.
Окремо взяті звуки мовлення нічого не означають. Проте поєднуючись між собою та розміщуючись у певному порядку, звуки мовлення утворюють слова з тими чи іншими значеннями.
Звук ми чуємо і вимовляємо. Звуки мовлення слугують для утворення, розпізнавання та розрізнення слів мови.
Н а п р и к л а д: [с о н] — [с и н]; [с а д] — [с а м].
Отже, звуки мовлення можна порівняти із цеглинками, з яких вибудовується мовлення.
218. Прочитайте загадку, відгадайте її. Відгадки запишіть літерами та передайте звукописом.
Всього чотири звуки в слові,
А зміст його міняють початкові:
З [ґ] — буде чорна птиця дика,
З [п] — інша, горда і велика,
З [к] — уже напій пахучий буде,
Що для людей готують люди;
З [л] — виріб, дошка з стояками,
Де спочиваємо ми з вами.
Коли ж там [с] поставлю я,
То буде вже людське ім’я.
Які це слова?
За Д. Білоусом.
ответ:Літературна спадщина Володимира Винниченка привертає увагу гостротою морально-етичної проблематики, майстерним розкриттям психрлогії людини. Свідченням, цьому є дитяче оповідання «Федько-халамидник». Воно назване за іменем головного героя твору - Федька - хлопчика з робітничого передмістя. За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці «халамидником», тобто бешкетником, розбишакою. В основі твору лежить конфлікт, який трапився в дитячому середовищі: через непорядну поведінку одного хлопчика помер інший, але подібна ситуація могла б статися й серед дорослих. На «дитячому» матеріалі письменник порушує далеко не дитячі проблеми вірності в дружбі й товаришуванні, порядності. Ці проблеми автор розкриває через два центральні образи оповідання - Федька й Толі, через майстерний аналіз їхньої психології та вчинків. Федько й Толя в оповіданні протиставлені. Федько, на перший погляд, безтурботний, розбишакуватий хлопчина, який прагне бути першим у дитячому колективі, часто здійснює ризиковані вчинки, які шокують дорослих. Наприклад, перехід через річку по крижинах навесні. Але у цього «халамидника» добре серце, він прекрасний товариш, завжди подасть руку до ншому. Ці риси вдачі Федька письменник розкриває через його вчинки, зокрема поведінку у винятковій ситуації, коли панське дитя Толя також опинився на крижинах, копіюючи Федька, і провалився під лід. У цій ситуації навіть дорослі розгубилися, а Федько порятував Толю. Федько надзвичайно порядна людина, батько навчає його бути чесним, ніколи не обманювати. Лише один раз Федько обманув, бажаючи вигородити Толика, - він узяв його вину на себе. Це дорого обійшлося хлопчикові: крім того, що він простудився, рятуючи панича, батьки жорстоко побили його. Моральна травма ускладнила й без того тяжкий стан хлопчика, і він помер. Образ Толика - панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через повег дінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже гав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Неоднозначно зображені батьки Федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. Батьки Федька знаходяться в повній залежності від Толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. Цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. Надзвичайно прикро, що Толя, якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. Виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як Толик, не змінюються.
