Головне для розв'язання цього конфлікту, на мою думку, є усвідомлення його причини. Основною ж причиною конфлікту між старшими та молодшими Кайдашами є нескінченна суперечка за "моє" і "твоє", дрібновласницькі інстинкти Кайдашів. Внаслідок сутичок і боротьби за приватну власність люди стають жорстокими, жалюгідними, руйнують родинні зв'язки, плямують власну гідність та близьких їм людей.
Але є, на мій погляд, тут ще один аспект — віковий: старість не хоче поступатися своїми позиціями молодості. Чесно кажучи, глибоко в душі мені дуже жаль старих Кайдашів, що весь свій вік працювали, примножували добробут, ростили синів. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батьківське "моє" вони відповідають гострим опором. Та їх теж можна зрозуміти, бо в перші десятиріччя після скасування кріпацтва свідомість селян зазнала суттєвих змін, що внесли в життя темного, забитого віками панщини народу нові капіталістичні порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашів, що складається з двох поколінь. Думаю, крім двох названих причин конфлікту ("моє" — "твоє" та "старість — молодість"), автор висвітлює ще одну: протиріччя між старим і новим ладом. Саме соціально-побутове середовище спотворює характери героїв повісті, що стикаються у конфлікті "батьки та діти".
Українські балади - перлини усної народної творчості:
Можна з впевненістю сказати, що український фольклор - багатий та дуже гарний. Наші предки створювали перлини народної творчості протягом багатьох віків. Завдяки баладам ми сьогодні можемо поринути в історію, згадати, як жили наші пращури, зазирнути в їх душу. Балади зазвичай мали трагічні або фантастичну розв'язку, але це не робить їх менш яскравими.
Тем для балад величезна кількість: туга за домівкою, бажання зустрічі із коханою людиною, смерть козака на війні, зла магія, прокляття свекрухою невістки та багато інших. Розмаїття тем вказує на те, що балади є відбиттям світовідчуття поколінь. Українські балади - справжні перлинки народної творчості.
Приклади балад: "Ой не ходи Грицю", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси", "Да шумить чудо дібровонька".
