Морфологічний розбір слова нерозумна​

Кохання… воно підносить людину до небес і розбиває її душу, робить нас сильними і слабкими водночас… кохання має надзвичайну силу – воно розкриває справжню людську сутність. через кохання ми здійснюємо найпрекрасніші і найжахливіші вчинки, воно робить нас тими, ким ми є. у повісті «дорогою ціною» м. коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: остапа і соломії. їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. саме тому соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. але коли остап вирішує втекти на волю за дунай, соломія тікає з ним. вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. але це не зупиняє дівчину. заради коханого вона ладна на все. соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з остапом зникне сенс її життя. саме кохання остапові і соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли остап був тяжко поранений. саме любов соломії не дала йому померти. на мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому будь-яким чином… соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…   та найбільше мене вразило те, як соломія визволяла остапа від турків. дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. і, на жаль, так і сталося: соломія загинула, рятуючи остапа. але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з іваном не змогли остапові… хоча тут вона помилилася – остапа вони звільнили. ціною власних життів. саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного

У творчості Лесі Українки важливе місце посідає тема ролі митця і мистецтва. Цій темі присвячено декілька віршів та поема "Давня казка". Як поет Леся Українка завжди займала активну позицію в житті, тому тема поета і поезії не була для неї сторонньою. Головним героєм поеми "Давня казка" є поет, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду. Сенс свого життя поет вбачав у складанні віршів. Він вважав, що для його вільних дум "нема на світі ні застави, ні границі". Головне для поета — бути незалежним та поважати волю інших. Поет знав про силу поетичного Слова, яке було цінніше від усілякого багатства. Слово поста має дійову силу. Завдяки серенаді, що склав поет, лицар Бертольдо здобув прихильність коханої дони Ізідори. Під час війни, коли військо втратило вже сили, співці змогли повернути йому войовничий дух завдяки пісні, що склав поет. За мирних часів поет звеселяє рідну країну, розважає "не одну сумну родину". Коли скривджений та полюблений народ повстав проти жорстокого графа, поетове слово набуває сили зброї. За свої пісні поет не чекав ніякої нагороди: Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Незалежний поет не забуває "про страшні народні рани" і до останнього подиху служить народові. Таким чином, поет для Лесі Українки — активна людина, яка потрібна народові та суспільству.