Автор – Володимир Підпалий “Бачиш: між трав зелених”
жанр – верлібр (вільний вірш).
Тема: зображення природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі.
Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого.
Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…»
Проблемні питання: Чи складно в житті бути уважним до природи? Чи важко любити навколишній світ? Що заважає сучасним людям бережно ставитися до оточуючого середовища?
Художні засоби вірша “Бачиш: між трав зелених” афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»; порівняння: «як грудочки, пташата…»; вставні слова: «може», «кажеш»; епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!» риторичні оклики та запитання: »Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!» пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким». кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…Бачиш: …, як грудочки пташата…».
Начиная с XVI века, малозаселённые земли нынешней Донецкой области стали заселять запорожские и донские казаки, беглые крепостные крестьяне, обедневшие дворяне из Украины (входившей в состав Речи Посполитой) и России. Основной этнической составляющей были русины (население Украины). Заселение современной Донетчины происходило на фоне непрекращающихся боевых действий на территории Поднепровской и Западной Украины, отягощенными карательными экспедициями Речи Посполитой.
В исторических документах (конец XVII — начало XVIII века) упоминаются как запорожские казаки. Скорее всего занимали самое «левое» ответвление казачества, находившиеся в конфронтации не только с правительством России и Речи Посполитой, но и с слободскими казацкими полками, и даже Запорожской Сечью.
Жили разрозненными небольшими поселениями. Центральная власть отсутствовала.
В связи с заселением территории современной Донецкой области, растворились в новом населении.
