Висловіть своє ставлення до івана​? ( з повісті "альпійська ")

Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.

I. Інтерес М. Коцюбинського до історії України. (М. Коцюбинський знав істо­рію рідного народу, постійно і наполегливо її вивчав. Йому було відомо, що уся історія України — це історія боротьби за волю та незалежність. Письмен­ник оспівує непереможне прагнення народу до волі, його нескореність.)

II. Художні особливості повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».

1. Історична основа повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». (Експози­ція повісті «Дорогою ціною» вказує, що події відбувалися «у тридцятих ро­ках минулого століття». Початок XIX ст. був дійсно позначений високим піднесенням антикріпосницького руху. Ця боротьба набувала різних форм: спалення садиб поміщиків, фізичної розправи над панами, відмови від ро­боти, псування знарядь праці. Загроза жорстокої кари змушувала повстан­ців тікати на Дон та у Причорномор’я. Уряд докладав чималих зусиль, щоб повернути кріпаків їхнім панам. Утікачів чекала кара шпіцрутенами, а тих, хто виживав, відправляли на каторгу у Сибір.)

2. Посилення боротьби уряду проти селян-втікачів. (Події, відображені у пові­сті «Дорогою ціною», відбуваються приблизно до 1834—1836 рр., коли була ліквідована Задунайська Січ. У цей період значно посилились пересліду­вання втікачів за Дунай і в Бесарабію. «На вільних землях, — пише М. Ко­цюбинський, — зорганізовані були на втікачів лови, справжні облави, як на вовка або ведмедя. По всій Бессарабїї ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок бідних змордованих людей».

Козакам платили за кожну впійману голову. Але селяни все одно втіка­ли туди, де можна було здобути волю або померти. Люди були згодні пла­тити навіть таку дорогу ціну за свою омріяну свободу.)

3.

Пригодницький сюжет повісті. (Риси пригодницького сюжету в повісті:

4. Риси романтичного (психологічного) сюжету.

(Риси романтичного сюжету такі:

1) Боротьба за своє кохання — основний мотив поведінки Соломії.

2) Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні.

3) Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв.

4) Зображення внутрішнього стану героя під час двобою Остапа із вовком.)

5. Художні засоби, використані у творі, та їх функції. (Епітети, які викону­ють функцію оцінки: цигани убогі, халупи низенькі, криві, зліплені з гли­ни, всередині чорні, задимлені, шибки занехаяні, шкапа — маленька, худа, облізла.

Постійні епітети, які надають тексту національного колориту, підкрес­люють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь та їхніх мрій та прагнень: Дунай ши­рокий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха.

Порівняння, що створюють яскраву картину душевного стану героїв, місця подій.

Уособлення (персоніфікація), яке надає трагізму події, характеризує її невідворотність: могутня течія Дунаю «бере її в свої обійми, а чорна глибо­чінь тягне за ноги».)

6. Мова твору.

(У творі багато риторичних окличних речень та вигуків, слів-синонімів, слів іншомовного походження, коли автор зображує представників інших націй. Є приклади алегорії (український народ — тур), асонансу («Тихо пливе блакитними річками льон») тощо.

У тексті твору багато приказок, прислів’їв, особливо у мові Івана.)

7. Композиція твору.

(Композиція повісті «Дорогою ціною» така:

Вступ (пролог) — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух.

I частина — втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав’язка сюжету.

II частина — переправа через Прут і поранення головного героя.

III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятуй- ісу. Поєдинок юнака з вовком.

IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа.

V частина. Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти.

Розв’язка твору — загибель головної героїні.

Епілог — старий Остап живе самотньо і чекає зустрічі у вічності з коханою.)

8. Тематика твору. (Історична тема — зображення боротьби селян-кріпаків за волю. Романтична (психологічна) — вічність і незнищенність кохання.)

9. Жанр твору. (І досі немає єдиної думки серед дослідників, як визначати жанр твору: повість чи оповідання, пригодницький це твір чи романтично- психологічний.

Ознаки повісті: І. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній 2. Характери перебувають у розвитісу, оскільки історично-часові межі твору значні. 3. Охоплення відносно великого від­різку життя героя.

Ознаки оповідання: І. Однолінійність, чітка побудова сюжету 2. Харак­тери показані у сформованому вигляді. 3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів.

Можливо, найправильнішою буде така відповідь: «Дорогою ціною» за жанром — повість з пригодницьким, романтичним сюжетом.)

III. Висновки. (Підбиваючи підсумки сказаного, можна впевнено говорити про багатство зображувально-виражальних засобів у творі. Цей факт, серед іншо­го, пояснює великий емоційний вплив, що справляє повість, та невгасимий інтерес до неї читачів декількох поколінь.)