Фантастичний твір Олександра Бєляєва «Голова професора Доуеля» сталв моєю улюбленою книгою після того, як я занурився в його атмосферу. У творі одна незвичайна подія слідує за іншою, ще більш дивною. Неймовірні експерименти, які проводяться вченим, описані так, що стаєш переконаним в можливості їх реального втілення. Саме тому Бєляєв для мене є найкращим російським письменником-фантастом. Я читав багато його творів, але саме цей все одно залишається улюбленим.
Дивно, що головним героєм роману є не людина, а тільки її частина – голова, як це і заявлено в назві твору. Професор Доуель – великий вчений, який ставить наукові експерименти. У нього був помічник, Керн, який не побоявся обернути смерть Доуеля собі на руку. Керн зробив операцію і відділив голову професора від тіла.
З цього моменту голова була поміщена в прозору колбу і опинилася в повній владі злого вченого. Професор був змушений допомагати своєму колишньому союзнику, а тепер ворогові, в його нових експериментах по відділенню голів і пристрої їх життя без тіла.
Керн бажав прославитися, присвоївши собі досягнення іншої людини, але за щасливим збігом обставин йому це не вдалося. Знайшлися люди, готові викрити брехуна і відкрити істину, незважаючи на всі труднощі. Так Керн був виведений на чисту воду, і правда восторжествувала, хоча це призвело до великої жертви. Позбавляючись від доказів, Керн, за до препаратів, змінив до невпізнанності голову професора Доуеля, від цього вона загинула.
Мені здається, що цей, з одного боку, розважальний роман з фантастичним сюжетом можна читати, щоб відпочити і розслабитися, але, з іншого боку, він ненав’язливо вчить однієї простої істини: правда завжди переможе.
Можу запропонувати охарактеризувати Дракона Грицька у такий б:
Дракон Грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. Нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.
Згодом Дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. Грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. Грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. Так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.
Проте спокійне життя Дракона триває недовго. Князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. Ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває». Всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.
Отже, у творі Ю. Винничука Дракон зображується як поет та християнин. Це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. Грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню
Объяснение:
