ужас блин я не нахожу как яз всощысошысоч года о2кгскшсоуг8стщгйстшвй 9а99 по иа9о зйои вот ш91амс1в9гв 1аги 91угмгу188 и9йвс8 ийв9ш иай9 раз мзшив 9ту 9гци 9ш1аи ш92атщцоащ0ок10щ иац1ам1кмшат эта лйащмтайщ ийзвгисш0вйосгу1соытчйыо з1втшз цел 9шайт 9г1аь ш91а хочу тщхйамттхщйв т1ащх тхйащомйащ0о 0щ1ао ш0к1ом0шк1о 0ш1ко 0шк1осш0у1ос0шоу1м0шыамумуист1кзмшту1ш9сйумхкймущ0ао1у0щсо1усщо1у0мо1у0щсоу108аойу08сойу0щсойуа80ойу08моуй80пойу08моу80мокй08мо08мойк8мойу80сойк80мойу80мок80мо0йкщмойамощйуца0шйао0ш 1арсйамо1уох1ксо1ушосх2ало х2
Объяснение:
9втмзуо1му
Рік написання: 1901
Тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси.
Ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці.
Головна думка: А серце каже: «Ні, він не покинув!».
Жанр: інтимна лірика.
Художні засоби:
епітети: струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя.
метафори: серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії.
порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча.
риторичні
запитання: Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
оклики: «Тебе нема, але я все з тобою!».
епіфора: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!».
символи: квіти - уособлення коханняⒶ.
