Характеристика друзей павлуся

Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. 
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.  
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.   

ответ:

нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір в.бикова «альпійська ». мене відразу захопив сюжет повісті. коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.

головний герой утікає з концтабору. «звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. багато довелося пережити іванові у його нелегкій дорозі на волю. знайомство із джулією. зустріч з голодним божевільним і його загибель. іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. совість не дозволяла кинути напризволяще джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.

наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. глибокий сніг ховає джулію від ворогів. іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.

на жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. на сході країни триває війна. там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.