Тарас шевченко – дурні та гордії ми люди

дурні та гордії ми люди
на всіх шляхах, по всій усюді,
а хвалимось, що ось-то ми
і над землею, і водою
і од палат та до тюрми
усе царі, а над собою
аж деспоти — такі царі,
і на престолі і в неволі.
і все то те по добрій волі,
по волі розуму горить,
як той маяк у синім морі,
чи те… в житейськім. само так
у нас у костяній коморі
горить розумний той маяк,
а ми оливи наливаєм
та байдуже собі співаєм —
чи то в годину, чи в напасть.

орли, орли ви сизокрилі,
поки вам лихо не приснилось,
хоч невеличке, хоч на час!
а там — під лавою в шиночку
сховаєтесь у холодочку.
огонь небесний той погас,
і в тую костяну комору
полізли свині ізнадвору,
мов у калюжу, та й сопуть.
і добре роблять, що кують
на руки добрії кайдани
та чарки в руки не
або ножа, а то 6 зарані
гарненько з лиха б напились,
а потім з жалю заридали
та батька, матір прокляли
і тих, що до хреста держали.
а потім ніж — і потекла
свиняча кров, як та смола,
з печінок ваших поросячих.
а потім…

будь ласка зробіть короткий опис дуже дуже треба будь