решить Заполни пропуски. Поставь глаголы в н.ф. Определи спряжение. Подчеркни исключения.

Догон_ш_ ( спр.), гре_ш_ся ( спр.),
он смотр_т (спр.), вы броса_т_ ( спр.),
он глад_т (спр.), они бормоч_т ( спр.),
они терп_т (спр.), она улыба_тся ( спр.),
куша_ш_ ( спр.), вздыха_ш_ ( спр.),
оно гре_т ( спр.), он стон_т ( спр.),
он обид_т ( спр.), он верт_т ( спр.),
она бле_т ( спр.), они ненавид_т ( спр.),
они леч_т ( спр.), мы вер_м ( спр.).

Должен ли человек задумыватся о своих словах и поступках, да, и сейчас я попробую вам это доказать.
Во-первых, если человек не будет следить за своими словами, то мы будем общаться только жаргоными словами т.к сейчас они очень распрострянны.
Во-вторых, конечно нужно задумываться о совершенном им же поступке. Иначе весь мир поглотится в хаос например: сидел ты в автобусе, а тут зашла старая бабушка, а ты как сидел так и сидишь и не хочешь ей уступить место.
Таким образом я вам доказал нужно ли думать о своих совершенных поступках и сказанных вами словах.

«Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.