Відповідь:
Очумєлов з солодкою усмішкою: "Та хіба братик їхній приїхали?.. Ах ти, Боже ж мій, Господи! А я й не знав!.. Так це, виходить, їхній собака. Дуже радий... Візьми його. Песик нічогенький... Меткий такий... Хап цього за палець! Ха-ха-ха... Ну, чого тремтиш? Ррр... бр... Сердишся, шельмо!.. Ач, який цуцик..."
Прохор кличе собаку і йде з ним від дров'яного складу... Натовп регоче з Хрюкіна.
Очумєлов, сиплячи погрози Хрюкіну, продовжує прямувати через майдан.
Пояснення:
