[р’эсщ’ик]
р — [р’] — согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий
е — [э] — гласный, ударный
з — [с] — согласный, парный глухой, парный твёрдый
с — [щ’] — согласный, непарный глухой, непарный мягкий, шипящий
ч — не образует звука в данном слове
и — [и] — гласный, безударный
к — [к] — согласный, парный глухой, парный твёрдый
В слове 7 букв и 6 звуков.
[пр’ил’эсный’]
п — [п] — согласный, парный глухой, парный твёрдый
р — [р’] — согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий
е — [и] — гласный, безударный
л — [л’] — согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий
е — [э] — гласный, ударный
с — [с] — согласный, парный глухой, парный твёрдый
т — не образует звука в данном слове
н — [н] — согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый
ы — [ы] — гласный, безударный
й — [й’] — согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий
В слове 10 букв и 9 звуков.
Объяснение:
Відомий поет Стародавньої Греції Евріпід говорив, що в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина. Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами.
З давніх-давен філософи прагнуть розкрити суть людини, її світ, зміст, її життя. Ще філософ Сократ заклав основи філософії людини. Загально визнано, що людина - продукт біологічної еволюції. Виділення людини з тваринного світу - настільки грандіозний стрибок, як і виникнення живого з неживого.
Адже мова йде про створення такого роду живих істот, усередині якого з певного моменту припиняється процес видоутворення і починається творча еволюція людства зовсім іншого типу. Та передісторія людства і досі залишається такою ж загадковою і таємничою, як і виникнення життя. І справа тут не просто в нестачі фактів.
Справа ще в нових і нових відкриттях, іноді зовсім бентежних, парадоксальних, що хитають основи теорій, що недавно здавались чіткими і зрозумілими, переконливими. Не дивно, що сучасні наукові уявлення про становлення людини покояться в основному на гіпотезах. Більш-менш достовірними можна вважати лише загальні контури і тенденції процесу становлення людини.
Суть людини в тому, що людина - істота розумна, людина -істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот. Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.
Основними ознаками людини є якісні характеристики людини, які виділяють її з тваринного світу, є і її біологічна структура, а також загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, здібність до праці і творчості. Антропологи і філософи підходять до питання походження людини з різних і зовнішньо навіть протилежних одна одній позицій.
Антропологи стурбовані пошуками недостаючої ланки в біологічній еволюції від мавпоподібного предка людини до людини розумної. Філософи прагнуть виявити і змалювати сам перерив поступовості - революційний стрибок, що є в процесі становлення людини. Це сприяє правильному розумінню проблеми масштабів світогляду.
Давно визнано, що перетворення тварин в людей не могло бути якоюсь миттю, одноактною подією. З неминучістю має існувати тривалий період становлення людини (антропогенеза) і становлення суспільства (соціогенеза) . Це дві нерозривно зв'язані сторони одного за природою процесу - антропосоціогенеза, що тривав майже 3-3,5 мільйонів років, тобто майже в тисячу разів далі, аніж вся «писана історія» .
