мне подарили щенка!
как же я ждала этого дня ! и вот наконец-то он наступил - мне подарили щенка. рано утром мы с родителями встали пораньше и поехали в зоомагазин за моим будущим новым другом.выбирали мы не долго.как только мы вошли ,мой взгляд упал на маленькое белое создание,которое тихо посапывало в своей корзинке.спросив у продавца мы узнали,что щенок породы далматинец.оказалось ,что у щенка ,вскоре, должны появиться пятнышки.в тот же день мы купили для щенка все необходимые принадлежности по уходу за ним.мы приехали домой и впустили щенка он бегал, резвился.я была так рада своему новому другу! когда щенок подрос мы стали каждый день рано утром выходить с ним на прогулку.а после этого я целыми днями сидела и досконально изучала все о породе далматинец ,оказывается ,раньше они считались королевскими собаками и сопровождали экипажи.с каждым днем мой питомец все более большим и красивым.мы с ним подоужились и оставемся не разлучимыми друзьями и по сей день
еще можно вначале и в конце найти какие-нибудь стихи про собак.(учителям это нравится,проверено на
Твір на тему “Війна”
Ще кілька років тому я сказав би: добре, що я не знаю війни… На жаль, тепер і мешканці моєї країни знають, що таке війна. Більшість українців не бачили її на власні очі, але добре знають, що вона десь близько причаїлася на рідній землі.
Раніше, зі сторінок старих книжок, війна видавалася мені чимось фантастичним. У голові моїй існувала лише давно минула Велика Вітчизняна, вона ж Друга світова війна, а вона була ж так далеко! Начебто це страшна, але героїчна вистава. Я знав, що навіть зараз у світі точиться багато малих війн, але вони видавалися мені ще подальшими від реального життя. Десь там в Африці..
Звичайно, я знав і тоді, що війна – це явище погане, просто препогане навіть. «Це коли за інтереси інших гинуть зовсім невинні люди» - писав про неї Вінстон Черчіль, один з переможців Другої світової. Але війна здавалася мені також дещо привабливою. На війні ж можна перемогти ворога, когось врятувати та стати героєм! А це романтика…
Тепер я досить вже почув від людей, побачив в Інтернеті та з екранів телевізора, щоб стверджувати – людська війна просто є потворним явищем. А героїчні вчинки та виховання сили духу на війні – це просто необхідність, щоб вижити у сурових воєнних умовах. Я тепер так вважаю. Та не один я серед моїх товаришів!
