Выполните морфологический разбор причастия из данного предложения. Только красота,сочетающаяся со скромностью,имеет право называться красотой​

Была дождливая,холодная,пасмурная осень. я с подругами решила пойти в лес на прогулку. вдруг начался сильный ливень,мы замёрзли и решили спрятаться в пещере. она была тёмная,но сухая. саша включила фонарик,а я предложила пойти осмотреться. внутри было тепло и мы решили остаться до вечера. вдруг откуда не возьмись вылетел огромный орёл,он приземлился и строгим голосом сказал: "девочки,вам нельзя здесь оставаться! это частная собственность." аня вытащила из кармана телефон и начала фотографировать птицу. орёл подошёл к ней и грозно спросил: "что ты делаешь? " аня ответила: "я хочу выложить эту фотографию в инстаграм,никто не поверит,что мы встретили говорящую птицу". орёл улыбнулся и угостил нас чаем. дождь закончился и мы отправились домой,а орлу пообещали,что совсем скоро придём к нему в гости.

«Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.