Прислухаюсь до серця у нього поради.
Тихо дихають зорі з густої нічної пітьми.
Ти пробач мені, літо, що я тобі з осінню зрадив.
Ти пробач мені, осінь, що від тебе іду до зими…
* * *
В асфальт, посивілий від першого снігу,
Неспішно вбиваю свої сліди,
Є лише ніч – і немає нічлігу,
Є лише спрага – й немає води.
Є лише біль – і немає печалі,
Є лише сльози – й немає очей,
День відпливає все далі і далі,
Ранок туманом в минуле тече.
Є лише тінь, але сонця немає.
Вітер розвіяв клаптики снів…
Хмари й птахи збираються в зграї –
Час підійшов перелітних дощів…
Є лише віз – і немає дороги,
Є лише мрія – й нема висоти…
В мене є Ти. І не треба нічого.
Дякую Богу, що в мене є Ти.
* * *
Мама мене
Народила на Наче хотіла знати,
Хто після неї
Буде мене Хитається маятник,
вітер часу
струшує листя
з годин.
Вечір скінчився,
в склянці лишилось
кілька ковтків
життя…
Портрет Печорина даётся Максим Максимычем в главе "Бэла". Рассказчик не пытается анализировать сложный характер Печорина,Максим Максимыч лишь описывает факты из его жизни.Автор доверяет описание портрета Печорина и неискушённому человеку, чтобы показать сложность и противоречивость характера главного героя,раскрыть который сможет только сам Печорин в своих дневниках.
Психологический портрет дан рассказчиком в главе "Максим Максимыч",человеком одного круга с Печориным.Рассказчик не может понять поступков героя,он оценивает его действия со стороны и видит лишь результаты,а не суть происходящего.
Дневник Печорина-это раскрытие внутреннего мира героя,его мысли о происходящем,которые раскрывают характер,сложный и противоречивый.Дневник написан самим Печориным,его не волновали события,ему важны лишь его мысли и место в этих событиях.Центральная глава "Княжна Мери" -главные черты Печорин раскрывает именно в этой главе,его одиночество,судьба,оторванность от жизни и несчастья,которые он несёт окружающим.Отношение к дружбе и любви,фатальность судьбы,всё это даётся в дневниках Печорина.
Подробнее - на -
Объяснение:
