Личные и безличные глаголы
Распределите словосочетания по группам.
с личными глаголами
с безличными глаголами
потемнело небо
прогремело вдали
очень радует
не сидит спокойно
пахнет сирень
легко дышится
тихо звучит
улыбается солнце
пишет письмо
утром подморозило
вокруг потемнело
не сидится дома
пахнет сиренью​

Глаза — зеркало души — Фраза довольно сильно ужилась, и уже практически ни кто не её опровергнуть, ведь все в действительности так и есть. …Хотя, порой кажется все по другому, мы пытаемся понять человека по его действиям, оценить его по его поступкам, но так и ни разу не зацикливаем внимание на глазах. Поступки могут быть разными, некоторые могут быть изначально направлены на завоевание доверия, другие могут быть добрыми, но не получившимися и тем самым стать плохими, а значит в поступках нет чего-то, сверхъестественного, каждый сделать что-то, один или несколько раз, но увы — Делая что-то, мы можем лишь отвлекать внимание на эти действия, и скрывать что-то, либо же, мы можем быть не проявить нужного внимания этими поступками. Глаза рассказать абсолютно все об утайке и радости, грусти и печали, так как у них нет других сторон, они отражают действительную реальность, которая происходит в данное время, и глядя в них можно прочесть все то что написано на душе…

Именно глазами мы читаем, видим, оцениваем ситуации, а значит глаза видят первыми то, что будут делать руки, то куда мы пойдем, и все остальное, то что происходит в нашей жизни. Вглядываясь в глаза, можно понять обиделся человек или нет, безразлично ему, или же нет. В нашей жизни только глаза меняются от происходящего, все остальное может оставаться неподвижным и неизменяемым в любой ситуации.. Только глаза могут гореть счастьем, или тонуть от неизбежности.

Зима... Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить гарна та сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом пізню осінь, прикрашає голі, негарні дерева. 
Для мене зима - це не дати на календарі. Адже вона може і не прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго. Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без справжньої зими: без снігу, без тріскучого морозу? 
Для мене зима - це білий, іскристий сніг увечері. Це малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці, їх так хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час, де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на льодяній гірці, буду ліпити та кидати сніжки, поки руки не змерзнуть остаточно, і не буду боятись захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний сніг під ногами... 
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву. Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це пояснення. І тому для мене вони - завжди чудо. Мабуть, Снігова королева усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за завісками. 
Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи бадмінтон, не можна купатися у річці та в морі. Але можна зайнятися зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати історії дідуся чи бабусі, до батькам, погратися з братами та сестрами, якщо вони-є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли нікуди з дому не підеш.Але я знаю, що через якийсь час білий сніг пожовтіє, припаде пилом, його витопчуть люди та собаки. Він втратить свою первісну красу. Ковзатись по льоду всім набридне і захочеться вільного руху )
 ух было тяжело