Апрельский день – звонкий и веселый. Он полон солнца, легкого теплого ветерка, голубого неба! На школьном дворе слышны радостные голоса, задорный смех. Интересно, но весна и хорошая погода сами по себе дарят хорошее настроение. За это я и люблю апрельскую пору.
Пусть даже впереди школьные контрольные и тесты, ничего! Все дается легко, верится, что все будет хорошо. Апрель полон самых невероятных и смелых надежд. Это время, когда не сомневаешься, что когда-нибудь надежды оправдаются, заветные мечты сбудутся. Хочется путешествовать, но надо учиться, пока еще не наступили летние каникулы.
Апрель – это россыпи золотистых одуванчиков на изумрудном шелке травы. Это белые облака, что плывут по ясному небу. Апрельские дни наконец-то долгие, солнце встает рано и поздно заходит. Поэтому и вечера в апреле долгие, светлые, хоть и еще прохладные. А еще я люблю апрель за то, что легко становится просыпаться и подниматься из постели, чтобы идти в школу. Не то, что зимой, когда и носа высунуть из-под одеяла не хотелось.
В апреле надо уметь угадать, как одеться правильно. Ведь днем солнце заливает все вокруг теплом своих лучей, а вот вечерами становится зябко, температура заметно понижается, задувает ветер.
Иногда выпадает и пасмурный, дождливый апрельский день. Обычно такой денек окутан туманом, в воздухе висит влага. Зелень природы жадно впитывает эту влагу, разворачиваются зеленые листья, на глазах подрастает трава. Тянутся вверх и становятся все выше и выше стебли цветов, других растений. А следующий апрельский денек уже согреет мокрую землю лучами солнышка, приголубит и природу, и людей. Капли весеннего дождя будут сверкать на свежей зелени листвы, как бриллианты.
Объяснение:
Моя сім’я – найкращий скарб
З радістю в душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєму бабусею, своїм молодшим братом.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.
