Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
ответ:Зимний вечер в городе.
Зимним вечером, когда мне случается заглянуть в окно, я часто останавливаюсь на несколько минут, чтобы полюбоваться. В это время года смеркается рано и на домах уже лежит мягкая темнота. Взгляд скользит с деревянной расписной детской площадки на длинную и почти пустынную улицу. Снег искрится от старинных фонарей. Их искуственный свет создает волшебные круги, в которых отчетливо видно медленно падающие снежинки. Запоздалые прохожие спешат домой, кошка, оставив замысловатый след, почти незаметно прокралась куда-то по своим делам. Дома одели пушистые шапки. Где-то далеко, на проспекте, шумят машины, а здесь во дворах господствует тишина. Только изредка хлопнет дверь подъезда или послышится смех веселой компании. Деревья, покрытые инеем, стоят, словно стеклянные. Кажется, тронешь веточку и они рассыпятся туманным облачком.Даже небо стало молочно-белым. Мир замер в этот безветренный морозный вечер. Торжественный и сказочный вечер. В нем чувствуется запах Нового года, хочется верить в чудо.
