Образуйте от этих слов сравнительную степень или превосходную степень : шерстяной, дружный, зимний, местный, активный, стальной, радостный, сильный, давний, сельский. - пример- мягкий- мягчайший.

Прилагательные:
1. Одно "н" пишется в суффиксах "ан" и "ян":
Песчаный берег, кожаный сапог.
Исключения: оловянный, стеклянный, деревянный.
2. Два "нн" пишется в словах, образованный от существительных с основой на "н":
Сон - сонный, картина - картинный.
3. Два "нн" пишется, если слово образованно с суффиксов "енн" или "онн":
Революция - революционный
Исключение: ветреный, но безветренный.
Причастия:
1. Два "нн" пишется в страдательных причастиях времени:
а) Если они образованны от глаголов совершенного вида (Что сделать?),
свидетель ( от глагола совершенного вида что сделать?)
б) Если у причастия есть зависимые слова:
Мороженое мясо (от глагола несовершенного вида, морозить - что делать?), но мороженное во льду мясо ( есть зависимые слова).
2. В кратких причастиях пишется одно "н":
Сделан, собран, повален.

Ти про еир людиною, багато в чому обумовлеем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.

Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.

Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.

Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.

Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця  «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.