Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
М. М. Пришвин г. Елец
Пришвин М. М.
Прозаик М. М. Пришвин родился 4 февраля 1873 года в фамильном имении Хрущёво-Лёвшино близ Ельца (ныне Становлянский район), в свое время купленном его дедом, преуспевающим елецким купцом Дмитрием Ивановичем Пришвиным. В семье было семеро детей. Отец будущего писателя Михаил Дмитриевич Пришвин умер рано. В 1882 году М. М. Пришвина отдали учиться в начальную деревенскую школу, в 1883 он был переведён в первый класс Елецкой классической гимназии, а в 1888 году был отчислен из 4-го класса за дерзость учителю В. В. Розанову.
