1. форма мислення, користуючись яким людина в процесі виконання завдання виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справи з досвідом, отриманим за почуттів. 2. вид мислення, спрямований на вирішення практичних завдань. 3. мислення, при якому завдання вирішується з опорою на зоровий образ.