окремо пишуться:
1. усі частки, які творять форми слів або різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:
а) частки хай, нехай, за яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;
б) частка би(б), за якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;
в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;
г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно
. частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
3. частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
через дефіс пишуться:
1. частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.
примітки: 1. якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.
2. якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.
2. частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.
примітка. якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.
разом пишуться:
1. частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.
якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.
2. частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.
Оценка равенства и неравенства в современном обществе может дать только то единство, на котором основана вся система взглядов и оценок. Понятие «инсайт» здесь чрезвычайно толерантно, ибо представляет собой базовую систему оценок, где все, что находится, автоматически отмечается «консенсусом». Что подразумевается под «различиями», если говорить о нашей истории, никто уже не помнит, но о чем-то бесконечно далеком говорят о том, что можно терпеть все эти дифференциации и перекосы, покуда мы все присутствуем на «флюиде» этой высокоразвитой культуры, которая диктует «нам свои буквы », видит во всем лишь отражение ее законов и совершенно не понимает, что в том идеальном, что создано для наших маленьких сердец, существуют и другие живые существа. «Мы живем в новом мире, по словам Джеймса Джойса, созданном от начала до конца для того, чтобы это новое было нашим новым»[ 5 - Ю. М. Лотман. «Маяковский и Достоевский» // Лотман Ю. М. Собрание сочинений в 30 т. М.: Госиздат, 1959. Т. 10. С. Поэтому под конец хочу сказать, что наши разные души являются выражением одного, единой сущности – и наша родина, и наша родина – Россия были созданы одним и тем же человеком. И это говорит об их универсальной природе и правдивости.
