У процесі спілкування людина не тільки повідомляє, сприймає, інтерпретує інформацію, а й виявляє певні емоції, почуття. Ф. Хміль, Є. Ільїн акцентують увагу на тому, що вміння керувати ними, дбаючи про те, щоб вони узгоджувалися з контекстом розмови, відповідали особистим інтересам та інтересам справи, не посягали на особистісну сферу співрозмовника, тобто культура почуттів, є особливо важливою передумовою продуктивності культури спілкування.
Культура почуттів – рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності. У спілкуванні культура почуттів виявляється в адекватності емоційних реакцій комунікативній ситуації, умінні точно обирати інтонації, експресивно забарвлену лексику і відповідно реагувати на неї, виявляти вмотивований емоційний резонанс, співпереживання.
В начале беседы не стоит задавать прямых вопросов о душевном состоянии подростка; Ребенок лучше освоится в общении с психологом, отвечая поначалу на вопросы, касающиеся его режима дня (Во сколько ты встаешь? Сколько времени уходит на завтрак? Кто готовит завтрак? Тебя кто-нибудь из членов семьи провожает в школу? Во сколько ты обычно приходишь домой после окончания занятий в школе? Обедаешь ли ты после прихода из школы? Сам ли разогреваешь обед? Когда ты гуляешь? Сколько времени тратишь на прогулку? С кем ты гуляешь? Когда ты готовишь уроки? Сколько времени тратишь на подготовку домашних заданий? Если у тебя не получается какая-нибудь задача, обращаешься ли ты к кому-нибудь за ? Во сколько с работы приходят твои родители? Как вы проводите время? Когда вся семья собирается вместе? Сколько времени ты смотришь телевизор (видеомагнитофон)? Во сколько ты ужинаешь и ложишься спать?).
