Знания там дадут отличные, но специфичные. Основной упор идёт на теорию групп и конечные автоматы (крипта всё-таки). Где-нибудь на мехмате вы получите знания не хуже (Глухов М.М. лектор по алгебре у первой группы параллельно читает и в МГУ).
Но есть пару трудностей.
1 - это военное учебное заведение. А значит будут наряды и караулы. Соответственно пропущеные пары, и это не считается за уважительную причину. Пропущенный материал придётся учить самому в свободное время. В наряде нельзя иметь никакую литературу или лекции. Но некоторые дежурные офицеры закрывают глаза на это. А некоторые могут наказать и отобрать.
2 - условия проживания. Общежитие и учебный корпус по сути это одно большое здание. Общежитие в 2008-2009 полностью отремонтировали, завезли новую мебель. Но вы не будете иметь права покидать Московскую область (следить специально никто не будет, но если засветите где-нибудь паспорт, то нарвётесь на неприятности). Только в летний и зимний отпуск. А если вы москвич, то вам не предоставят общежитие (у нас парню из Электростали только через полгода дали место, он по 2-3 часа в один конец ездил на учёбу). Ну вход после 23-00 - строгий выговор. 3 строгих выговора - отчисление. Так что если опоздали, то лучше не приходить. Но при этом можно написать рапорт на поход на ночной сеанс в кино (или в другое место). Тогда проблем не будет.
3 - Местность вокруг Академии - большой пустырь. Напротив - олимпийская деревня. Но там кроме прудов и старого стадиона ничего нет. Вообщем погулять там только до торгового центра. Что-то поинтереснее - ехать ближе к центру (метро рядом нет, до него ехать на автобусе, или минут 30-40 пешком).
4 - Девушек увидите только в столовой во время КМБ. Рядом строится корпус для переводчиц. Но когда достроят - неизвестно.
5 - Алпацкий просто за***т вас. Для человека специально учредили должность, что бы подальше его засунуть от административного корпуса (всех достал). Теперь ходит и смотрит за чистотой полов, туалетов и порядком в комнатах (и это в звании подполковника).
6 - от кого будете набиратся (куда после учёбы определят). Это 16 и 8 центры и Министерство Обороны. Если в вашем родном городе нет 16 или 8 центра, то после учёбы вас отправят в какой-нибудь закрытый городок. И будуте вы ещё как минимум 5 лет как на учёбе. МО своих обычно распределет в нормальные офицерские части.
Перша думка про заздрість — це почуття, до якого найкраще пасують слова смуток, незадоволення, навіть — страждання. Від того, що «ми бачимо, як чуже благополуччя затуляє наше власне» (Кант). Заздрісного засмучує «благоденство будь-якої людини, чи воно є заслуженим чи незаслуженим» (Аристотель). Те, що ми маємо, здається нам більш чи менш значним у залежності від того, що має інший. Якщо, наприклад, я задоволений своїм становищем, але дізнаюся, що мій приятель раптом різко рвонув угору, то моє становище вже не здається мені таким прекрасним, як раніше. Так народжується моє невдоволення, досада, смуток. А стоїк Сенека в таких випадках радив: «Побачивши, скільки людей тебе випередили, подумай про те, скільки їх відстало». Але це почуття є, і викликане воно погіршенням мого становища. І лише через те, що поліпшилося становище іншого. Все це так, але скажіть мені, чому на Сході кажуть, що курка сусіда виглядає гускою, а англійцям здається, що з іншого боку огорожі трава завжди зеленіша? Чи не є заздрість чимось первинним, тим, завдяки чому порівняння достатку і становища майже завжди виявляється не на нашу користь. Ось тут ми й волаємо до справедливості.
Розмiрковуючи про це, пригадав я цитату з К.Маркса: «сюртук не обмінюється на сюртук». Звичайно, поділ праці, різноманіття товарів, обмін — розумно. Сюртук — на чоботи, чи мірку пшениці, чи Біблію. А все-таки, як не крути, а політекономічно однакові сюртуки психологічно не однакові. Сюртук сусіда кращий за мій сюртук. А тому обмін можливий і там, де вчений економ лише руками розведе. Заздрісний хоче чужу річ не тому, що вона краща; вона є кращою тому, що вона — чужа. Але, зрозуміло, в межах міри.
Хоча заздрість вважається вадою і нещастям, не кожен схильний до цієї пристрасті. Як і кохання, до речі. Щось у вдачі людини привертає до неї. Є припущення, що це — невпевненість в собі, просто кажучи, слабкість волі, відчуття свого безсилля, відсутність рішучості кинути виклик. Заздрісні найменш удачливі. Але й горді — до того ж. У того, кому ці риси непритаманні, успіх іншого викличе не заздрість, а азарт змагання. Проте, можливо, заздрість і є рушієм конкуренції та суперництва? Сказав же Пушкін: «заздрість — сестра змагальності, значить, із доброго роду».
Объяснение:
