Відповідь:
1. Припинення участі особи в органі студентського самоврядування з припиненням її навчання у закладі вищої освіти (ч. 4 ст. 40). Така норма передбачає необхідність позбавлення повноважень осіб, які закінчують навчання на бакалавраті і вступають у тому самому закладі до магістратури. В багатьох закладах Положення для цих випадків застосовують тимчасове позбавлення повноважень і їх поновлення після зарахування до магістратури. Але були випадки, коли керівництво університетів на підставі зазначеної норми не визнавало повноважень поновлених членів ОСС.
2. Реєстрація органу студентського самоврядування як громадської організації (ч. 4 ст. 40). Після такої реєстрації громадська організація буде підпорядковуватися Закону України «Про громадські об’єднання», який не передбачає обов’язкового регулярного оновлення складу ГО, її керівництва та складу засновників. Тому ГО відразу після реєстрації почне жити власним життям, із часом буде все більше віддалятися від ОСС. Тому вона ніяк не може бути ототожнена з органом студентського самоврядування. Можна передбачити право ОСС і студентів створювати громадські організації, хоча вони і без того мають це право. Але не можна реєструвати як громадську організацію сам орган студентського самоврядування.
3. Погодження певних рішень органом студентського самоврядування закладу вищої освіти (ч. 6 ст. 40). Логіка цієї норми цілком зрозуміла. Але велика кількість погоджень, для яких (іноді терміново чи багаторазово протягом короткого часу) треба збирати засідання ОСС веде до того, що Положення закладів про студентське самоврядування шукають варіанти обходу цієї норми. Найбільш поширеним є погодження одноосібно Головою ОСС та/або передача частини цих повноважень на рівень факультетів (інститутів, гуртожитків).
Пояснення:
I этап (IVв. до н.э. - середина XVII в. н.э.) психология как наука о душе. Наличием души пытались объяснить все непонятные явления в жизни человека: сон, сновидения, состояния транса, овладение магическими умениями (например, удачей в охоте), смерть и т.п. На этом этапе психология была донаучной, так как она не имела своих собственных методов исследования, а пользовалась философским методом логических рассуждений. Так сформировался исторически первый предмет психологии - душа как нечто, отличающее живое от неживого, дающее возможность движения, ощущения, страсти, мысли.
II этап (середина XVII в. - середина XIX в.) - психология как наука о сознании. Возникает в связи с развитием естественных наук думать, ощущать, чувствовать, желать назвали сознанием. Основным методом изучения психических явлений считается наблюдение человека за самим собой и описание фактов. Философская дискуссия перестает быть единственным инструментом познания. В этот период были изжиты донаучные представления о душе как нематериальной бестелесной субстанции, стали изучать феномены сознания, опыта человека на основе самонаблюдения.
III этап (середина XIX в. - середина XX в.) - психология как наука о поведении. В это время возникает много разных "психологий" со своими принципами и языком; первоначально они с трудом взаимодействовали, чаще всего существуя в противопоставлении друг другу. Этот период часто называют периодом открытого кризиса в психологии. Происходит трансформация предмета психологии, представления о "душе" и "сознании" оказываются недостаточными. В этот период зарождается психология не только теоретическая, но практическая.
IV этап (середина XX в. по настоящее время). Состояние психологии в этот период представляло стадию открытого кризиса, который продолжается до настоящего времени и характеризуется разнообразием и конкуренцией парадигм. Важным психологическим направлениям, возникшим в период "открытого кризиса", явилась гештальтпсихология. Гештальтпсихологи выдвинули идею целостности образа, свойства которого не сводимы к сумме свойств элементов. Фредерик Перлз (врач-психиатр) считал, что любой аспект поведения есть проявление целого, т.е. бытия человека. Кроме того, идея целостности означает понимание индивида, как части более широкого поля, включающего организм и среду. В этом единстве, однако, обозначается "контактная граница" между индивидом и средой; у здорового индивида она подвижна, допуская и контакт со средой, и уход из нее. Контакт - Перлз считает формированием гештальта, уход - завершением. Главное, по Перлсу - это осознавание того, что и как происходит, но не поиск причин происходящего. Главное препятствие на пути личностного роста - незавершенность ситуаций , их неотреагированность, а также боязнь пустоты, открывающейся, когда мы лишаемся привычных поверхностных поведения - клише, т.е. стереотипных взаимодействия, и игр или ролей, в которых мы притворяемся такими, какими, хотели бы быть.
