Відповідь:
Відповідно до пункту 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Згідно із частиною 6, статті 118 Земельного кодексу України:
“Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Орган у місячний строк розглядає клопотання, і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.”
Виходячи із умови задачі, ми не можемо чітко вказати на вмотивованість відмов сільської та районної ради. Тому, її правомірність ми також не можемо чітко оцінити. Виходячи із вищенаведеного - відмови є неправомірними.
Основные Государственные Законы 23 апреля 1906 г. являются фундаментальным законодательным актом, регулирующим разделение полномочий между императорской властью и организованным по Манифесту 17 октября Парламентом, состоящим из Государственного Совета и Государственной Думы. При этом порядок собрания и работы обеих палат Парламента был определен особыми законами. При работе с этим документом следует учитывать следующее обстоятельство. Он представлен здесь в качестве отдельного закона, так, как он и был опубликован в Полном Собрании Законов. Однако он также целиком вошел в Свод Законов Российской Империи, составив там часть Свода Основных Государственных Законов (Т.I, ч.1 по изд. 1906 г.). При этом нумерация статей 1-23 осталась той же в обоих изданиях, но в Своде Законов еще находятся главы вторая (О порядке наследия Престола), третья (О совершеннолетии Государя Императора, о правительстве и опеке), четвертая (О вступлении на Престол и о присяге подданства), пятая (О священном короновании и миропомазании), шестая (О титуле Его Императорского Величества и о Государственном гербе) и седьмая (О вере), как это установлено в ст. 24. Соответственно, вторая глава Основных Законов как отдельного акта (О правах и обязанностях российских подданных) соответствует только восьмой главе Свода Основных Законов, и т.д. Поэтому и статьям, данным здесь под №№ 27-82, соответствуют статьи №№ 69-124 Свода Основных Законов. Кроме того, ст. 26 соответствует ст. 24 Свода, а ст. 25 соответствует ст. 125 Свода Законов.
Объяснение:
если нажмите "лучший ответ"
