ответ: Ты @ я @ ты@ я @
Россия — демократическое государство. Это наиболее общая, важная и емкая характеристика современной российской государственности, в сущности, включающая в себя и другие его общие признаки. Совершенно ясно, что действительно и последовательно демократическое государство не может не быть правовым и социальным, ибо вне подчинения праву, вне соблюдения и защиты прав человека, вне служения государства гражданскому обществу нет и не может быть сегодня подлинной демократии. Точно так же трудно себе представить реально демократическими общества и государства, основывающиеся на теократических или клерикальных началах, поскольку это не может не нарушать или серьезно ограничивать права и свободы людей иных конфессий. Произвольно именоваться демократическими могут и действительно именуются, в том числе в их конституциях, и теократические, и тоталитарные государства. Но от этого они не становятся в действительности таковыми, ибо вся их реальная организация и деятельность подчинены антидемократическим устоям и принципам.
Демократизм РФ базируется прежде всего на конституционном закреплении народовластия, всеобщих прав и свобод человека, разделения властей, выборности основных государственных органов, свободы общественной самоорганизации и самодеятельности, политического плюрализма и идеологического многообразия, местного самоуправления и др. Статья 3 Конституции РФ устанавливает, что носителем суверенитета и единственным источником власти в РФ является ее многонациональный народ; ст. 2 — что человек, его права и свободы являются высшей ценностью, а признание, соблюдение и защита прав и свобод человека и гражданина — обязанность государства; ст. 10 — что государственная власть в РФ осуществляется на основе разделения на законодательную, исполнительную и судебную, а органы этих властей самостоятельны. В Конституции РФ признается и гарантируется местное самоуправление, органы которого не входят в систему органов государственной власти и в пределах своих полномочий самостоятельны (ст. 12, 130—133), а также признаются идеологическое и политическое многообразие, многопартийность (ст. 13). Как уже подробно говорилось в главе 4 учебника, в Конституции РФ закрепляется и гарантируется широкий спектр прав и свобод человека и гражданина. В целом ряде других статей (ст. 81, 96, 97 и др.) четко определяются демократические принципы избирательной системы РФ.
В трактовке демократического характера РФ особенно важен тезис о том, что носителем суверенитета и единственным источником власти в стране является ее многонациональный народ.* Не тот или иной класс, социальный слой или группа людей, не та или иная нация или иная этносоциальная общность, а именно российский многонациональный народ как целое, как общегосударственное единство граждан страны независимо от их социальных, этнических, конфессиональных и иных различий. Не случайно та же ст. 3 Конституции РФ в своей четвертой части заявляет, что никто не может присваивать власть в РФ, что захват власти или присвоение властных полномочий преследуется по федеральному закону. Это положение прямо вытекает из того, что суверенитет в РФ непосредственно принадлежит всему многонациональному российскому народу, а не его части и никакого другого источника власти здесь нет и быть не может. А это в свою очередь означает, что любая власть в стране призвана выражать и защищать волю и интересы суверенного российского народа и только такая государственная власть может и должна признаваться легитимной и законной. В Уголовном кодексе РФ (ст. 278, 280), в частности, насильственный захват власти или насильственное удержание власти, публичные призывы к насильственному изменению конституционного строя рассматриваются как преступления против основ конституционного строя и безопасности государства. Все это означает, что только сам народ, его волеизъявление могут служить легитимной и правовой основой изменения существующего государственного строя.
и не благодари.
ответ:
объяснение:
у процесі розвитку людина дізнається багато про світ, в якому живе. у неї виникають звички, переваги, неприязнь заборони, формуються фактори} які впливають на поведінку, формується система цінностей і позицій. на відміну від звичок, побоювань, переваг і неприязні, які виникають головним чином з їх особистого досвіду, узагальненого підсвідомістю, цінність і позицію беруть від .
поведінка людей - надзвичайно складний феномен. саме тому для більш повного розуміння в процесі діяльності важливо врахувати всі його особливості. головну роль в роботі з молоддю відіграє особистісно-зорієнтований підхід. наші студенти - це молоді люди 16-18 років (цей вік прийнято називати ранньою юністю). головна особливість юнацького віку - це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності, несхожості на інших. у цей період формується індивідуальний характер. з унікальним характером, формування якого завершується в основному в юнацтві, людині доведеться прожити все життя.
юність завжди зорієнтована на майбутнє. переоцінка цінностей, розчарування в друзях та батьках, поява нових ідеалів - все це сприймається як створення себе завтрашнього, як конструювання власного життєвого шляху. прийняття рішення про вибір професії по суті означає відмову від інших видів діяльності, від інших можливостей, тобто пов’язане з самообмеженням, що породжує внутрішню напругу, яка посилюється особистісними суперечностями, властивими юнацькому віку. все це призводить до появи конфліктів, які є типовими для цього віку.
вивчення цінностей студентів у коледжі проводиться за методики м. рокича "ціннісні орієнтації" у модифікації о. б. фанталової. за цією методикою можна оцінити не тільки усвідомлені, а й неусвідомлені ціннісні орієнтації. це пов’язано з тим, що завданням досліджуваного є попарне порівняння цінностей між собою.
як свідчить дослідження студентів головною цінністю для осіб віком від 16 до 18 років є цінність "кохання" та "здоров’я". найнижчі позиції займають цінності "творчість", "пізнання" та "активність". в ієрархії доступності домінує цінність "друзі". найменш доступними є такі цінності, як "матеріально-забезпечене життя" та "щасливе сімейне життя".
до того ж студенти "не задоволені" своїм матеріальним становищем та існуючими проблемами у сфері кохання (цінність значно переважає доступність). невідповідність цінностей і їх доступності є чинником, що провокує внутрішню конфліктність особистості. отже, необхідно на це звертати увагу всім тим, хто скеровує і забезпечує процес навчання та організацію дозвілля підростаючого покоління. педагоги повинні сприяти сучасній молодій людині в набутті необхідних життєвих цінностей: уміти приймати рішення, застосовувати нові інформаційні технології, бути мобільним, адаптивним та здатним навчатися протягом життя.
важливим є також визначення і порівняння пріоритету особистісних цінностей в групі. здійснюється це за вправи "цінності", під час якої учасники визначають для себе з головні цінності, а потім обмінюються з товаришами. далі, в процесі обговорення, обмінюються відчуттями, які виникли під час виконання вправи. головний висновок її в тому, що - в кожного з нас є своя особиста позиція, яка ґрунтується, на наших переконаннях і цінностях. тільки переживши вагомість їх для кожного з нас, ми можемо дійсно робити власний вибір, приймати своє рішення.
молодь і юнацтво піддається впливу таких негативних явищ, як наркоманія, алкоголізм, ризикуючи захворіти на віл/снід тощо. тому невід’ємною складовою навчально-виховного процесу є просвітницька робота серед молоді – "здорова та свідома нація через освіту". її мета формувати у молодих людей навички здорового способу життя.
таким чином, від особистості наставника і його багатства залежить моральне обличчя молодої людини. тому мистецтво виховання полягає в тому, щоб кожний наставник став для вихованців світочем моральності, щоб людина, яку він виховує, олюднювала світ речей і через ставлення до речей вчилася правильно, по-людському ставитися до людей.
і пам’ятати, що найголовніша цінність - це життя. а життя - це можливість і виклик, обов’язок і багатство, надбання і таємниця, боротьба і все - таки удача. життя - таке чудове, бо це наше життя.
