с теорий гражданского права

Потому, что в одних странах Конституции гибкие, то есть изменяются как и любые другие законы, а в других жесткие (один большой геморрой что-то менять) или смешанные (что-то можно изменить, что-то нет) . И устойчивость государственных институтов тоже имеет значение.
Если в стране не было войн, революций политических и экономических потрясений (как в США) , то там конституция не меняется, только могут вноситься поправки. А если в стране часто меняется политический режим, концепция власти, то в таких странах меняются и конституции (Германия, Франция, СССР, Италия)

Юридичний механізм захисту прав людини – це можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод . Конституція України передбачає можливості здійснення громадянами дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, як: - захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань; - об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод; - проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; - направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади; - захищати в суді свої права і свободи; - звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; - звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів. Конституція України досить чітко визначає систему органів та посадових осіб різних рівнів, які повинні захищати права і свободи людини і громадянина. Це: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, підсистема судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, інші правоохоронні органи України. Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод через законодавчу діяльність шляхом визначення виключно в законах України прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основних обов'язків громадян; громадянства, правосуб'єктності громадян, статусу іноземців і осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; основ соціального захисту; визначення правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (пп. 1-3, 6-8 ч. 1 ст. 92 Конституції).