Парламентсько-президентська республіка — це один з видів змішаної форми правління, який поєднує ознаки парламентських і президентських республік.
Основними правовими критеріями розрізнення президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік іб й процедура формування уряду, наявність або відсутність відповідних повноважень у президента, юридична інвеститура уряду, його відповідальність, підстави відставки уряду, підстави та обмеження розпуску парламенту президентом, відповідні повноваження щодо цього уряду та (або) його голови, наявність у президента права законодавчої ініціативи, використання президентом права відкладального вето, його подолання (можливість винесення цього питання на референдум), промульгування законів президентом, наявність інституту «контрасигнатури» (перелік актів, які підлягають контрасигнуванню), підстави і процедура імпічменту або відзиву президента шляхом всенародного референдуму, підстави проведення референдуму й повноваження з цього приводу президента.
Так ось,
Україна є парламентсько-президентською республікою. Найвищим органом державної влади є Верховна Рада України, а главою держави — Президент України. - це і є доказом що Україна є парламентсько-президентською республікою.
Але ні у Конституції, ні де ще не будь у правових актах я не зустрічав саме слів "Україна - є парламентсько-президентською республікою", але текст вище - є доказом цього ствердження.
Право неподільно пов’язане з усіма сферами життя суспільства – економікою, політикою, культурою. Воно виконує надзвичайно важливі функції:
– гуманістичну – охороняє і захищає права людини;
– організаторсько-управлінську і регуляторну – встановлює єдині для всіх правила суспільної поведінки, допомагає управляти суспільством, розв’язувати соціальні проблеми;
– оціночно-орієнтаційну – поведінка усіх членів суспільства оцінюється з точки зору відповідності її законам; це дозволяє орієнтуватись в житті, вирішувати конфлікти, обирати ті чи інші варіанти вирішення ситуацій, спираючись на головний критерій – законно чи незаконно;
– виховну – право формує певний світогляд, встановлює зразки правомірної поведінки;
– охоронну – охороняє, захищає існуючі відносини і людей. У сучасних європейських країнах роль права, як головного суспільного регулятора, є загальновизнаною.
Объяснение:
