Тема взаимодействия общества и государства практически не обсуждается в литературе. Между тем это очень важная проблема, решение которой имеет не только теоретическое, но и практическое значение, так как смешение государственных и общественных задач нередко приводит к очень большим негативным последствиям, что сказывается в конечном итоге на жизненном уровне народа. Поэтому надо провести демаркационную линию между обществом и государством.
Прежде всего подчеркнем, что понятие общества есть сугубо социальное понятие, и поэтому неправомерно применять его к природным процессам, как это делали и до сих пор делают многие обществоведы. П. Сорокин, например, анализируя вопросы социальной стратификации, пишет, что термин «социальная стратификация» вполне применим к растительному и животному миру. «...В растительном мире существуют различные “социальные” классы, явления паразитизма и эксплуатации, доминирования и подавления, различные уровни жизни в “экономическом” смысле (по количеству поглощения воздуха, света, влаги, по плодородию почвы) и т. п. ...С еще большим основанием то же самое можно сказать о мире животных, где социальное расслоение находит выражение: а) в существовании различных, строго разграниченных классов у пчел, муравьев и других насекомых; б) в известных фактах паразитизма, эксплуатации, доминирования, подчинения и т. п. Короче говоря, в животном мире нет сообществ, где не существовало бы расслоение»[1].
мабуть коли по життю ми зустрічаємося з поняттям „шлюб” то на думку спадає лише біле весільне плаття, рицар-чоловік у смокінгу, клятви в вічному коханні біля олтаря та лімузин напрокат. та якщо ознайомитись детальніше із одним з підпунктів „книги життя” ми відкриваємо для себе багато нового і цікавого, того, що раніше було не відомо і ховалося під не яскравими обгортками цікавих книг.
для періоду, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише брала собі готові продукти матеріального світу, характерними були невпорядковані статеві зносини, тобто кожна жінка належала кожному чоловікові, як і кожний чоловік -- кожній жінці. це племінний період. шлюбні стосунки будуються без розбору рідні, без врахування ступеня спорідненості. допускалися шлюби між батьками і дітьми, між братами і сестрами. тобто не існувало такого поняття як шлюб чи сім'я, а було лише плем'я, як неділима ячейка.
характерними особливостями шлюбу є взаємна любов, моральна і матеріальна підтримка, спільне виховання дітей. наше суспільство вимагає від своїх членів дотримуватися правил моралі в питаннях шлюбу та сім'ї.відповідно до ст. 21 сімейного кодексу україни, шлюб - вільний, рівноправний, сімейний союз жінки та чоловіка, який укладається у встановленому законом порядку і зареєстрований у державному органі реєстрації актів сімейного стану. але таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, а лише конкретизує його. в юридичній літературі зустрічаються визначення, які вміщують основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. але, на мою думку, шлюб має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.
існують також і перешкоди для вступу в шлюб, тобто обставини, при наявності яких вступ до шлюбу є неправомірним. згідно ст. 17 кодексу про шлюб та сім'ю існують перешкоди до укладання шлюбу
