Стаття 237. Поняття та підстави представництва
1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона
(представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені
другої сторони, яку вона представляє.
2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах,
але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення
переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта
органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами
цивільного законодавства.
Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник
1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих
правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до
його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він
представляє.
3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку
він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи,
представником якої він одночасно є, за винятком комерційного
представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником
1. Правочин, вчинений представником, створює, змінює,
припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє
Объяснение:
етого хватит
