Відповідь:
Є кілька можливих варіантів вирішення цього питання, залежно від наявності/відсутності певних об-ставин. У задачі вказано, що Михайло працює на приватній фірмі і навчається заочно, а тому:
1 варіант. Михайлові в порядку вимог частини першої ст. 35 Цивільного кодексу України (далі – ЦУК), могла бути надана повна цивільна дієздатність. цитата «Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором…» Але сам факт праце-влаштування за трудовим договором не є підставою для надання повної цивільної дієздатності, тому що згідно вимог частини другої цієї ж статті «Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду». Якщо таке рішення було прийняте, то Михайло є особою з повною ци-вільною дієздатністю і вправі розпоряджатися будь-яким власним майном на свій розсуд.
2 варіант. Якщо Михайлові не було надано повну цивільну дієздатність в порядку вимог ст. 35 ЦКУ, то згідно ст. 32 цього ж Кодексу фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (не-повнолітня особа) має право: самостійно вчиняти дрібна побутові правочини ( тобто правочини щодо предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). А от розпоряджатися транспортними засобами або нерухомим майном так само як і набувати у власність транспортні засоби або нерухоме майно, неповнолітня особа може лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, яка повинна бути викладена письмово і нотаріально посвідчена та з дозволу органу опіки та піклування. Якщо такої згоди від батьків не було, а також не було отримати дозвіл органу опіки та піклування, то правочин є нікчемним (ст. 224 ЦКУ).
Пояснення:
ответ: Перевела)
Объяснение:
Поняття "Кримінальне право України" вживається в трьох значеннях:
1. Кримінальне право України як галузь права.
2. Кримінальне право України як юридична наука.
3. Кримінальне право України як навчальна дисципліна.
Кримінальне право України як галузь права - це сукупність нормативно-правових актів, у яких визначаються підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, а також підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності і покарання.
Поняттям "кримінальне право як галузь права" охоплюється власне Кримінальний кодекс України (далі - КК), а також рішення Конституційного Суду України, міжнародно-правові договори України, інші нормативно-правові акти, які регулюють кримінально-правові відносини. Наприклад, рішенням Конституційного Суду України від ЗО жовтня 2003 року N 18-рп/2003 (справа N 1 -24/2003 про службових осіб підприємств, установ та організацій) про офіційне тлумачення частини другої статті 164 Кримінального кодексу України 1960 року роз'яснено зміст поняття "службова особа"; Законом України "Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік" від 16.10.1998 р. врегульовано порядок видачі іншим державам осіб, котрі вчинили злочин (екстрадиція).
Кримінальне право України як юридична наука - це система наукових ідей, теорій, поглядів на кримінальне право як галузь права. Такі ідеї, теорії, погляди викладаються вченими в галузі кримінального права (їх називають криміналістами), у монографіях, наукових статтях, інших публікаціях. Серед найбільш відомих криміналістів минулого можемо назвати Гуго Греція (голландець, 1583-1645р.), Чезаре Беккаріа (італієць, 1738-1794р.)
